1 В сто сорок девятом году дошел слух до бывших с Иудою, что Антиох Евпатор идет на Иудею со множеством войска 2 и с ним Лисий, опекун и государственный правитель, и у каждого Еллинское войско, сто десять тысяч пеших, пять тысяч триста конных, двадцать два слона и триста колесниц с косами. 3 Присоединился к ним и Менелай, с большим притворством побуждая Антиоха, не ради спасения отечества, но в надежде получить начальство. 4 Но Царь царей воздвиг гнев Антиоха на преступника, и когда Лисий объяснил, что Менелай был виновником всех зол, то он приказал отвести его в Берию и по тамошнему обычаю умертвить. 5 В том месте находится башня в пятьдесят локтей, наполненная пеплом; в ней было орудие, обращавшееся вокруг и спускавшееся в пепел. 6 Там всегда низвергают на погибель виновного в святотатстве или превзошедшего меру других зол. 7 Такою-то смертью пришлось умереть нечестивому Менелаю и не иметь погребения в земле, — и весьма справедливо. 8 Ибо когда он совершил много грехов против алтаря Господня , которого огонь и пепел был свят, то и получил смерть в пепле.
9 Между тем царь, ожесточившийся в своих замыслах, продолжал шествие, намереваясь причинить Иудеям бедствия горшие тех, какие были при отце его. 10 Когда узнал об этом Иуда, то велел народу день и ночь призывать Господа, чтобы Он и ныне, как и прежде, явил им Свою помощь при опасности лишиться закона и отечества и святаго храма, 11 и чтобы народ, только что немного успокоившийся, не отдал в порабощение злохульным язычникам. 12 Все единодушно исполнили это, и в продолжение трех дней с плачем и постом и коленопреклонением непрестанно молились милосердому Господу; тогда Иуда, ободрив их, приказал им быть в готовности. 13 Оставшись же наедине со старейшинами, держал совет, намереваясь прежде, нежели царское войско войдет в Иудею и овладеет городом, выйти и решить дело с помощью Господа. 14 Предоставив попечение о себе Создателю мира, он убеждал бывших с ним сражаться мужественно до смерти, за законы, за храм, город, отечество и права гражданские, и расположил войско около Модина. 15 Дав бывшим с ним условный знак «Божия победа», он с избранными сильными юношами ночью устремился на царский шатер, убил в войске до четырех тысяч человек и, кроме того, самого большого слона с помещавшимся на нем народом. 16 Наконец, исполнив войско страха и смятения, они благополучно отошли. 17 Произошло это уже на рассвете дня, при покровительстве Господа. 18 Царь же, опытом дознав отважность Иудеев, пытался овладеть местами посредством хитрости. 19 И приступил он к Вефсуре, твердой крепости Иудейской, но был обращен в бегство, и потерпел поражение и потерю; 20 Иуда же присылал бывшим в крепости все нужное. 21 Некто Родок из войска Иудейского объявил врагам об этой тайне, но был отыскан, схвачен и заключен. 22 Во второй раз царь вступил в переговоры с жителями Вефсуры; дал им и от них получил мир, удалился и обратился против бывших с Иудою, но был побежден. 23 Узнав же, что Филипп, оставленный в Антиохии правителем, отложился, он пришел в смущение: стал уговаривать Иудеев, смирился и клялся исполнить все справедливые требования, затем примирился с ними и принес жертву, почтил храм и оказал милости городу, 24 принял Маккавея и поставил его военачальником от Птолемаиды до самого Геррин. 25 Потом пошел он в Птолемаиду: Птолемаидяне недовольны были договором, негодовали на условия и хотели отменить их. 26 Вошел на судилище Лисий, защищался по возможности, уговорил их, успокоил, сделал благосклонными и отправился в Антиохию. Так окончилось нашествие и возвращение царя.
1 А в сто сорок дев’ятому році довідалися ті, які з Юдою, що Антіох Евпатор приходить із численними проти Юдеї, 2 і що з ним — Лисій, опікун, і той, що над ділами. Кожний мав еллінську силу по сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста вершників і двадцять два слони, і триста колісниць з косами. 3 Замішався з ними і Менелай, і з великою підступністю намовляв Антіоха, не задля спасіння батьківщини, а думаючи бути поставленим до влади. 4 Цар царів підняв гнів Антіоха на безбожного, і коли Лисій вказав, що він є причиною всього зла, то наказав, як і є звичай на місці, убити, повівши до Верії. 5 На місці є вежа на п’ятдесят ліктів, наповнена попелом, а вона мала округлий прилад, що звідусіль звисав у попіл. 6 Тут винних за святотатство чи того, що вчинив і деяке інше дуже погане зло, усі скидають на загибель. 7 Такою згубою трапилося померти беззаконному Менелаєві, що не удостоївся землі, 8 цілком справедливо. Бо оскільки він учинив багато гріхів щодо вівтаря, вогонь якого і попіл був чистий, то він отримав смерть у попелі.
9 А цар приходив з такими задумами по-варварськи, щоби гірше від того, що було вчинене його батьком, виказати юдеям. 10 А Юда, сприйнявши це, сповістив безлічі вдень і вночі прикликати Господа, щоб так, як колись і десь, так і тепер допомогти тим, що мають бути позбавлені закону, батьківщини і святого храму, 11 і тепер, що трохи народ відпочив, аби не допустити, щоб вони стали підвладними богохульним народам. 12 Як усі однаково разом чинили й благали милосердного Господа з плачем, постами й лежанням протягом трьох днів безперервно, Юда, підбадьоривши їх, наказав приготуватися. 13 А сам, будучи зі старійшинами, він порадив раніше, ніж цар введе військо в Юдею, і місто буде захоплене, вийшовши, судити діла з Божою допомогою. 14 Давши владу Сотворителеві світу, заохотивши тих, що з ним, мужньо боротися до смерті за закони, святиню, місто, батьківщину і громадян. А при Модеїні він розставив військо. 15 Давши тим, що при ньому, кличку Божа Перемога, з молодцями, які вважалися найсильнішими, напавши вночі на царський двір, він убив у таборі до двох тисяч мужів і найважливішого зі слонів, разом з тим, що на ньому, він убив, 16 і вкінці табір переповнили жахом і замішанням, і вони щасливо вийшли. 17 А коли вже засвітав день, це сталося через ту Господню охорону, що його провадила.
18 Цар, відчувши смак хоробрості юдеїв, намагався хитрістю заволодіти позиціями. 19 І він прийшов до Ветсури, сильної твердині юдеїв, був відбитий, був побитий, був принижений. 20 Тим, що всередині, Юда послав потрібне. 21 А ворогам сповістив таємницю Родокос з юдейського табору. Вони за ним шукали, і він був схоплений та замкнений. 22 Вдруге заговорив цар до тих, що у Ветсурі, дав правицю, взяв, відійшов, напав на тих, що з Юдою, але зазнав поразки. 23 Він довідався, що впав у відчай Филип, якого він в Антіохії залишив над справами, розгубився, попросив юдеїв, підкорився і в клятві пообіцяв виконати всі справедливі вимоги , погодився і приніс жертву, пошанував святиню і щедрий був до того місця. 24 І він прийняв Маккавея, поставив його володарем від Птолемаїди аж до Ґерренійського Володіння. 25 Він пішов до Птолемаїди. Птолемаїдці були розгнівані через завіти, бо були пригноблені, тому що бажали усунути угоду. 26 Лисій вийшов на судище, дав дуже вміло відповідь, переконав, втихомирив, зробив прихильними, відійшов до Антіохії. Таким був прихід і відхід царя.