1 По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня, 2 вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился [ему]. 3 И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского. 4 И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан. 5 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли? 6 И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его. 7 Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня. 8 И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я — Амаликитянин. 9 Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне. 10 И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я [царский] венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда. 11 Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним, [разодрали одежды свои,] 12 и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча. 13 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я — сын пришельца Амаликитянина. 14 Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня? 15 И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его. 16 И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.
17 И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью, 18 и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал: 19 краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные! 20 Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных. 21 Горы Гелвуйские! да [не сойдет] ни роса, ни дождь на вас, и да не будет на вас полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем. 22 Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром. 23 Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были . 24 Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы. 25 Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих. 26 Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской. 27 Как пали сильные, погибло оружие бранное!
1 І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні. 2 І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому. 3 А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля. 4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув. 5 Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан? 6 А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали. 7 Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я! 8 Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць. 9 Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені! 10 Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.
11 Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг. 12 І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем. 13 І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика. 14 А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника? 15 І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер. 16 І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!
17 Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана, 18 і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного: 19 Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні! 20 Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних. 21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією. 22 Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім. 23 Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів. 24 Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу. 25 Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах. 26 Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов. 27 Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!