1 Через год, в то время, когда выходят цари в походы , Давид послал Иоава и слуг своих с ним и всех Израильтян; и они поразили Аммонитян и осадили Равву; Давид же оставался в Иерусалиме.
2 Однажды под вечер Давид, встав с постели, прогуливался на кровле царского дома и увидел с кровли купающуюся женщину; а та женщина была очень красива. 3 И послал Давид разведать, кто эта женщина? И сказали ему: это Вирсавия, дочь Елиама, жена Урии Хеттеянина. 4 Давид послал слуг взять ее; и она пришла к нему, и он спал с нею. Когда же она очистилась от нечистоты своей, возвратилась в дом свой. 5 Женщина эта сделалась беременною и послала известить Давида, говоря: я беременна. 6 И послал Давид сказать Иоаву: пришли ко мне Урию Хеттеянина. И послал Иоав Урию к Давиду. 7 И пришел к нему Урия, и расспросил его Давид о положении Иоава и о положении народа, и о ходе войны. 8 И сказал Давид Урии: иди домой и омой ноги свои. И вышел Урия из дома царского, а вслед за ним понесли и царское кушанье. 9 Но Урия спал у ворот царского дома со всеми слугами своего господина, и не пошел в свой дом. 10 И донесли Давиду, говоря: не пошел Урия в дом свой. И сказал Давид Урии: вот, ты пришел с дороги; отчего же не пошел ты в дом свой? 11 И сказал Урия Давиду: ковчег [Божий] и Израиль и Иуда находятся в шатрах, и господин мой Иоав и рабы господина моего пребывают в поле, а я вошел бы в дом свой есть и пить и спать со своею женою! Клянусь твоею жизнью и жизнью души твоей, этого я не сделаю. 12 И сказал Давид Урии: останься здесь и на этот день, а завтра я отпущу тебя. И остался Урия в Иерусалиме на этот день до завтра. 13 И пригласил его Давид, и ел Урия пред ним и пил, и напоил его Давид. Но вечером Урия пошел спать на постель свою с рабами господина своего, а в свой дом не пошел. 14 Поутру Давид написал письмо к Иоаву и послал его с Уриею. 15 В письме он написал так: поставьте Урию там, где будет самое сильное сражение, и отступите от него, чтоб он был поражен и умер. 16 Посему, когда Иоав осаждал город, то поставил он Урию на таком месте, о котором знал, что там храбрые люди. 17 И вышли люди из города и сразились с Иоавом, и пало несколько из народа, из слуг Давидовых; был убит также и Урия Хеттеянин. 18 И послал Иоав донести Давиду о всем ходе сражения. 19 И приказал посланному, говоря: когда ты расскажешь царю о всем ходе сражения 20 и увидишь, что царь разгневается и скажет тебе: «зачем вы так близко подходили к городу сражаться? разве вы не знали, что со стены будут бросать на вас? 21 кто убил Авимелеха, сына Иероваалова? не женщина ли бросила на него со стены обломок жернова [и поразила его], и он умер в Тевеце? Зачем же вы близко подходили к стене?» тогда ты скажи: и раб твой Урия Хеттеянин также [поражен и] умер. 22 И пошел [посланный от Иоава к царю в Иерусалим], и пришел, и рассказал Давиду обо всем, для чего послал его Иоав, обо всем ходе сражения. [И разгневался Давид на Иоава и сказал посланному: зачем вы близко подходили к городу сражаться? разве вы не знали, что вас поражать будут со стены? кто убил Авимелеха, сына Иероваалова? не женщина ли бросила на него со стены обломок жернова, и он умер в Тевеце? Зачем вы близко подходили к стене?] 23 Тогда посланный сказал Давиду: одолевали нас те люди и вышли к нам в поле, и мы преследовали их до входа в ворота; 24 тогда стреляли стрелки со стены на рабов твоих, и умерли некоторые из рабов царя; умер также и раб твой Урия Хеттеянин. 25 Тогда сказал Давид посланному: так скажи Иоаву: «пусть не смущает тебя это дело, ибо меч поядает иногда того, иногда сего; усиль войну твою против города и разрушь его». Так ободри его. 26 И услышала жена Урии, что умер Урия, муж ее, и плакала по муже своем. 27 Когда кончилось время плача, Давид послал, и взял ее в дом свой, и она сделалась его женою и родила ему сына. И было это дело, которое сделал Давид, зло в очах Господа.
1 І сталося, підійшла пора року, коли наставав час для виходу царів на війну , і Давид послав Йоава та його слуг з ним і весь Ізраїль, і вони знищили синів Аммона, і взяли в облогу Равват. А Давид перебував у Єрусалимі. 2 І сталося ввечері, Давид устав зі свого ліжка і ходив на даху царського будинку. І з даху він побачив жінку, яка милася. А жінка була дуже гарною на вигляд. 3 Тож Давид послав, відшукав жінку і сказав: Хіба вона не Вирсавія, дочка Еліява, жінка Урії, хета? 4 І послав Давид послів, і взяв її, вона ввійшла до нього, і він переспав з нею. І вона освятилася зі своєї нечистоти, і повернулася до свого дому. 5 І жінка завагітніла. Тож, пославши, вона сповістила Давидові, говорячи: Я — вагітна.
6 І послав Давид до Йоава, кажучи: Пошли до мене Урію, хета! І Йоав послав Урію до Давида. 7 Урія прийшов, увійшов до нього, а Давид запитав про мир Йоава, про мир народу і про обставини війни. 8 А далі Давид сказав Урії: Піди до твого дому і помий свої ноги! І Урія вийшов із царського дому, і пішла за ним частина від царя. 9 Та Урія спав біля дверей царя з рабами свого володаря, а до свого дому він не пішов. 10 І Давидові сповістили, доповідаючи: Урія не пішов до свого дому! І промовив Давид до Урії: Хіба ти не прийшов з дороги? Як це, що ти не пішов до твого дому? 11 А Урія сказав Давидові: Ковчег, Ізраїль і Юда проживають у наметах, і мій володар Йоав, і раби мого володаря розмістилися на поверхні поля. А я маю піти до мого дому, їсти, пити і спати з моєю жінкою? Як живе твоя душа, не вчиню цієї справи! 12 І сказав Давид Урії: Залишайся тут ще й сьогодні, завтра ж відішлю тебе! І Урія провів у Єрусалимі той день та наступний. 13 І Давид закликав його, і він їв перед ним і пив, і він напоїв його. І той вийшов увечері спати на своє ліжко з рабами свого володаря, а до свого дому не пішов.
14 І сталося вранці, що написав Давид записку Йоавові й відіслав через Урію. 15 А в записці написав, наказуючи: Втягни Урію в запеклий бій, і відступите з-поза нього, і буде ранений, і помре! 16 І сталося, коли Йоав чатував біля міста, то поставив Урію на місце, де знав, що там — могутні мужі. 17 А мужі міста вийшли і воювали з Йоавом, і впали деякі з народу, з рабів Давида, і помер також Урія, хет. 18 Тож Йоав послав, і сповістив цареві всі обставини війни, 19 і дав вказівку посланцеві, кажучи: Коли ти закінчуватимеш говорити цареві всю розповідь про хід війни, 20 і буде, коли підніметься гнів царя, і він скаже тобі: Як це наблизилися ви до міста, щоб воювати? Хіба не знаєте, що згори зі стіни стріляють? 21 Хто вбив Авімелеха, сина Єроваала? Хіба не жінка кинула на нього кусок жорна зверху мура, і він помер в Тамасі? Навіщо ви підійшли до муру? — то ти скажеш: Твій раб Урія, хет, помер.
22 І пішов посланець Йоава до царя в Єрусалим, прийшов і сповістив Давидові все, що йому наказав Йоав, про всі обставини війни. І розлютився Давид на Йоава, і сказав посланцеві: Навіщо ви наблизилися до міста, щоб воювати? Хіба ви не знали, що побиті будете зі стіни? Хто вбив Авімелеха, сина Єроваала? Хіба не жінка кинула на нього кусок жорна зі стіни, і він помер в Тамасі? Навіщо ви наблизилися до стіни? 23 А посланець сказав Давидові: Бо сильними стали проти нас мужі й вийшли проти нас на поле, і ми йшли за ними аж до входу в браму, 24 а лучники стріляли згори зі стіни на твоїх слуг, і деякі зі слуг царя померли, і твій раб Урія, хет, помер… 25 Тоді Давид промовив до посланця: Так скажеш Йоавові: Хай не буде злим це слово у твоїх очах, бо часом так, а іноді інакше пожирає меч. Посиль твою війну проти міста, знищ його! — цими словами підкріпи його!
26 Жінка Урії почула, що Урія, її чоловік, помер і оплакувала свого чоловіка. 27 А жалоба минула, і Давид послав, і привів її у свій дім, і вона стала йому за жінку, і народила йому сина. Та діло, яке вчинив Давид, видалося поганим в очах Господа.