1 После сего Авессалом завел у себя колесницы и лошадей и пятьдесят скороходов. 2 И вставал Авессалом рано утром, и становился при дороге у ворот, и когда кто-нибудь, имея тяжбу, шел к царю на суд, то Авессалом подзывал его к себе и спрашивал: из какого города ты? И когда тот отвечал: из такого-то колена Израилева раб твой, 3 тогда говорил ему Авессалом: вот, дело твое доброе и справедливое, но у царя некому выслушать тебя. 4 И говорил Авессалом: о, если бы меня поставили судьею в этой земле! ко мне приходил бы всякий, кто имеет спор и тяжбу, и я судил бы его по правде. 5 И когда подходил кто-нибудь поклониться ему, то он простирал руку свою и обнимал его и целовал его. 6 Так поступал Авессалом со всяким Израильтянином, приходившим на суд к царю, и вкрадывался Авессалом в сердце Израильтян.
7 По прошествии сорока лет царствования Давида , Авессалом сказал царю: пойду я и исполню обет мой, который я дал Господу, в Хевроне; 8 ибо я, раб твой, живя в Гессуре в Сирии, дал обет: если Господь возвратит меня в Иерусалим, то я принесу жертву Господу. 9 И сказал ему царь: иди с миром. И встал он и пошел в Хеврон. 10 И разослал Авессалом лазутчиков во все колена Израилевы, сказав: когда вы услышите звук трубы, то говорите: Авессалом воцарился в Хевроне. 11 С Авессаломом пошли из Иерусалима двести человек, которые были приглашены им, и пошли по простоте своей, не зная, в чем дело. 12 Во время жертвоприношения Авессалом послал и призвал Ахитофела Гилонянина, советника Давидова, из его города Гило. И составился сильный заговор, и народ стекался и умножался около Авессалома. 13 И пришел вестник к Давиду и сказал: сердце Израильтян уклонилось на сторону Авессалома. 14 И сказал Давид всем слугам своим, которые были при нем в Иерусалиме: встаньте, убежим, ибо не будет нам спасения от Авессалома; спешите, чтобы нам уйти, чтоб он не застиг и не захватил нас, и не навел на нас беды и не истребил города мечом. 15 И сказали слуги царские царю: во всем, что угодно господину нашему царю, мы — рабы твои. 16 И вышел царь и весь дом его за ним пешком. Оставил же царь десять жен, наложниц [своих], для хранения дома. 17 И вышел царь и весь народ пешие, и остановились у Беф-Мерхата. 18 И все слуги его шли по сторонам его, и все Хелефеи, и все Фелефеи, и все Гефяне до шестисот человек, пришедшие вместе с ним из Гефа, шли впереди царя. 19 И сказал царь Еффею Гефянину: зачем и ты идешь с нами? Возвратись и оставайся с тем царем; ибо ты — чужеземец и пришел сюда из своего места; 20 вчера ты пришел, а сегодня я заставлю тебя идти с нами? Я иду, куда случится; возвратись и возврати братьев своих с собою, [да сотворит Господь] милость и истину [с тобою]! 21 И отвечал Еффей царю и сказал: жив Господь, и да живет господин мой царь: где бы ни был господин мой царь, в жизни ли, в смерти ли, там будет и раб твой. 22 И сказал Давид Еффею: итак иди и ходи со мною. И пошел Еффей Гефянин и все люди его и все дети, бывшие с ним. 23 И плакала вся земля громким голосом. И весь народ переходил, и царь перешел поток Кедрон; и пошел весь народ [и царь] по дороге к пустыне. 24 Вот и Садок [священник], и все левиты с ним несли ковчег завета Божия из Вефары и поставили ковчег Божий; Авиафар же стоял на возвышении, доколе весь народ не вышел из города. 25 И сказал царь Садоку: возврати ковчег Божий в город, [и пусть он стоит на своем месте]. Если я обрету милость пред очами Господа, то Он возвратит меня и даст мне видеть его и жилище его. 26 А если Он скажет так: «нет Моего благоволения к тебе», то вот я; пусть творит со мною, что Ему благоугодно. 27 И сказал царь Садоку священнику: видишь ли, — возвратись в город с миром, и Ахимаас, сын твой, и Ионафан, сын Авиафара, оба сына ваши с вами; 28 видите ли, я помедлю на равнине в пустыне, доколе не придет известие от вас ко мне. 29 И возвратили Садок и Авиафар ковчег Божий в Иерусалим, и остались там. 30 А Давид пошел на гору Елеонскую, шел и плакал; голова у него была покрыта; он шел босой, и все люди, бывшие с ним, покрыли каждый голову свою, шли и плакали. 31 Донесли Давиду и сказали: и Ахитофел в числе заговорщиков с Авессаломом. И сказал Давид: Господи [Боже мой!] разрушь совет Ахитофела. 32 Когда Давид взошел на вершину горы, где он поклонялся Богу, вот навстречу ему идет Хусий Архитянин, друг Давидов; одежда на нем была разодрана, и прах на голове его. 33 И сказал ему Давид: если ты пойдешь со мною, то будешь мне в тягость; 34 но если возвратишься в город и скажешь Авессалому: «царь, [прошли мимо братья твои, и царь отец твой прошел, и ныне] я раб твой; [оставь меня в живых;] доселе я был рабом отца твоего, а теперь я — твой раб», то ты расстроишь для меня совет Ахитофела. 35 Вот, там с тобою Садок и Авиафар священники, и всякое слово, какое услышишь из дома царя, пересказывай Садоку и Авиафару священникам. 36 Там с ними и два сына их, Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара; чрез них посылайте ко мне всякое известие, какое услышите. 37 И пришел Хусий, друг Давидов, в город; Авессалом же вступал тогда в Иерусалим.
1 І сталося після цього, що Авесалом придбав собі колісниці та коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним. 2 Авесалом уставав вранці й ставав на узбіччі дороги брами, і було, що кожний чоловік, в якого була судова справа, і він приходив до царя на суд, то його окликав Авесалом, кажучи йому: З якого ти міста? І відказував чоловік: Твій раб з одного з племен Ізраїля. 3 А Авесалом йому говорив: Ось слова твої добрі та зрозумілі, та біля царя немає того, хто вислухає тебе. 4 І говорив Авесалом: Хто мене настановить суддею на землі! До мене приходитиме кожний чоловік, в якого буде незгода і судова справа, і розсуджу його? 5 І було, коли наближався чоловік, щоб йому поклонитися, і простягав свою руку, то він обіймав його і цілував його. 6 І чинив Авесалом за цим словом усьому Ізраїлеві, кожному , хто приходив на суд до царя. І Авесалом привертав серце ізраїльських мужів. 7 І було по закінченні сорока років, Авесалом сказав своєму батькові: Піду і виконаю мої обітниці, які я дав Господу в Хевроні. 8 Адже обітниці склав твій раб, коли я жив у Ґедсурі, у Сирії, кажучи: Якщо Господь справді поверне мене в Єрусалим, то служитиму Господу. 9 І цар сказав йому: Іди в мирі. І, вставши, він пішов до Хеврону. 10 Авесалом послав розвідників до всіх племен Ізраїля, кажучи: Коли ви почуєте голос рога, то скажете: Цар Авесалом зацарював у Хевроні! 11 І з Авесаломом пішло двісті славних мужів з Єрусалима, ішли у своїй простоті й не знали нічого про справу. 12 І послав Авесалом, і покликав Ахітофела, ґелмонейця, радника Давида з його міста з Ґоли, коли він приносив жертву. І була велика змова, і народ підходив, і багато стало на бік Авесалома. 13 І прийшов вісник до Давида, кажучи: Серце ізраїльських мужів пішло за Авесаломом. 14 І сказав Давид усім своїм слугам, які були з ним у Єрусалимі: Встаньте, і втікаймо, бо немає нам спасіння від обличчя Авесалома! Не баріться піти, щоб він не поспішив і не захопив нас, не наніс нам зла і не побив міста вістрям меча! 15 А слуги царя сказали цареві: За всім, що вибирає наш володар-цар, ось твої раби. 16 І вийшов цар, і весь його дім своїми ногами. І цар залишив десять своїх жінок-наложниць, щоб стерегли дім. 17 І вийшов цар, і всі його раби пішки і зупинилися у віддаленому домі. 18 І всі його слуги йшли поряд з ним, і кожний хет, і кожний фелеттієць. Вони зупинилися біля оливкових дерев у пустелі. І весь народ ішов близько від нього, і всі, хто довкола нього, і всі мужі, і всі військові, шістсот мужів, були поряд нього. Кожний хереттієць, кожний фелеттієць і всі ґеттейці, шістсот мужів, які прийшли пішки з Ґета, які ходять перед обличчям царя. 19 І сказав цар Еттієві, ґеттейцю: Навіщо і ти йдеш з нами, повернися і живи із царем, адже ти є чужинцем, і ти переселився зі свого місця. 20 Учора ти прийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, і знову мінятимеш твоє місце? Учора ти вийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, щоб іти? А я піду, куди лиш піду. Повернися і поверни своїх братів з тобою, і Господь учинить з тобою милосердя і правду. 21 Та Еттій відповів цареві, запевняючи: Нехай живе Господь, і нехай живе мій володар-цар, у місці, де тільки буде мій володар, — і хоч би на смерть, і хоч би на життя, — то там буде твій раб! 22 І сказав цар Еттієві: Давай, іди зі мною! І пішов Еттій, ґеттеєць, усі його слуги і весь народ, що був з ним. 23 І вся земля плакала могутнім голосом. А весь народ переходив потік Кедрон, і цар перейшов потік Кедрон. Весь народ і цар ішли по поверхні пустельної дороги. 24 І ось і Садок, і з ним — усі левіти, несучи ковчег Господнього завіту з Ветара, і зупинили Божий ковчег, і Авіятар піднявся, аж доки весь народ не закінчив виходити з міста. 25 Та цар сказав Садокові: Поверни Божий ковчег в місто. Якщо знайду милість в Господніх очах, Він і поверне мене, і покаже мені його та його красу. 26 А якщо Він так сказав: Не забажав Я тебе! Ось я, нехай учинить мені за тим, що добре в Його очах. 27 І сказав цар священикові Садокові: Поглянь, ти повертаєшся до міста в мирі, і Ахімаас, твій син, і Йонатан, син Авіятара, два ваші сини з вами. 28 Глядіть, я є зі зброєю в пустелі Аравот, аж доки не прийде від вас слово, щоб мене попередити. 29 І повернув Садок і Авіятар ковчег до Єрусалима, і перебував там. 30 А Давид ішов вгору до оливкових дерев та все плакав , і був з покритою головою, і він ішов босий, і весь народ, який з ним, кожний покрив свою голову і йшов вгору та все плакав . 31 І сповістили Давидові, переказуючи: Ахітофел між змовниками з Авесаломом! А Давид сказав: Господи, Боже мій, зруйнуй раду Ахітофела! 32 Давид ішов аж до Рооса, де там поклонився Богові, і ось йому назустріч вийшов Хусій, архієць, друг Давида, з роздертим своїм одягом, і земля на його голові. 33 І сказав йому Давид: Якщо підеш зі мною, то будеш для мене тягарем. 34 Якщо ж повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Перейшли твої брати, і цар, твій батько, перейшов за мною, і тепер я — твій слуга, царю, залиши мене живим! Я був слугою твого батька тоді, дотепер, а тепер я — твій раб. І зруйнуєш мені раду Ахітофела. 35 Ось там з тобою священики Садок і Авіятар, і буде, що кожне слово, яке почуєш з дому царя, то сповістиш священикам — Садокові та Авіятарові. 36 Ось там з ними — два їхніх сини: Ахімаас, син Садока, і Йонатан, син Авіятара, і через них пошлете до мене кожне слово, яке тільки почуєте. 37 І Хусій, друг Давида, увійшов у місто, а тоді в Єрусалим почав заходити Авесалом.