1 По прекращении мятежа Павел, призвав учеников и дав им наставления и простившись с ними, вышел и пошел в Македонию. 2 Пройдя же те места и преподав верующим обильные наставления, пришел в Елладу. 3 Там пробыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию. 4 Его сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим. 5 Они, пойдя вперед, ожидали нас в Троаде. 6 А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.
7 В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи. 8 В горнице, где мы собрались, было довольно светильников. 9 Во время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный упал вниз с третьего жилья, и поднят мертвым. 10 Павел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нем. 11 Взойдя же и преломив хлеб и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел. 12 Между тем отрока привели живого, и немало утешились.
13 Мы пошли вперед на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком. 14 Когда же он сошелся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину. 15 И, отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий день прибыли в Милит, 16 ибо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.
17 Из Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви, 18 и, когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришел в Асию, все время был с вами, 19 работая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев; 20 как я не пропустил ничего полезного, о чем вам не проповедывал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам, 21 возвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа. 22 И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что́ там встретится со мною; 23 только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня. 24 Но я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией. 25 И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие. 26 Посему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех, 27 ибо я не упускал возвещать вам всю волю Божию. 28 Итак внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святый поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе Кровию Своею. 29 Ибо я знаю, что, по отшествии моем, войдут к вам лютые волки, не щадящие стада; 30 и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою. 31 Посему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас. 32 И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать вас более и дать вам наследие со всеми освященными. 33 Ни серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал: 34 сами знаете, что нуждам моим и нуждам бывших при мне послужили руки мои сии. 35 Во всем показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: «блаженнее давать, нежели принимать». 36 Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился. 37 Тогда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его, 38 скорбя особенно от сказанного им слова, что они уже не увидят лица его. И провожали его до корабля.
З Ефеса до Троади
1 Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.
2 Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції
3 і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.
4 З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.
5 Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді,
Павло в Троаді
6 а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.
Оздоровлення Євтиха
7 Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.
8 У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
9 А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.
10 Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!
11 Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.
12 А юнака привели живим, і безмірно зраділи.
Продовження подорожі
13 Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.
14 Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;
15 наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,
16 оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.
Настанова ефеським пресвітерам
17 А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.
18 Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
19 служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;
20 я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,
21 засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
22 І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,
23 проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
24 Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!
25 І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
26 Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
27 Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.
28 Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.
29 [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.
30 І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
31 Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас .
32 І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
33 Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.
34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.
35 Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!
36 Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.
37 Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,
38 сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.