1 Такое видение открыл мне Господь Бог: вот корзина со спелыми плодами. 2 И сказал Он: что ты видишь, Амос? Я ответил: корзину со спелыми плодами. Тогда Господь сказал мне: приспел конец народу Моему, Израилю: не буду более прощать ему. 3 Песни чертога в тот день обратятся в рыдание, говорит Господь Бог; много будет трупов, на всяком месте будут бросать их молча.
4 Выслушайте это, алчущие поглотить бедных и погубить нищих, — 5 вы, которые говорите: «когда-то пройдет новолуние, чтобы нам продавать хлеб, и суббота, чтобы открыть житницы, уменьшить меру, увеличить цену сикля и обманывать неверными весами, 6 чтобы покупать неимущих за серебро и бедных за пару обуви, а высевки из хлеба продавать». 7 Клялся Господь славою Иакова: поистине во веки не забуду ни одного из дел их! 8 Не поколеблется ли от этого земля, и не восплачет ли каждый, живущий на ней? Взволнуется вся она, как река, и будет подниматься и опускаться, как река Египетская. 9 И будет в тот день, говорит Господь Бог: произведу закат солнца в полдень и омрачу землю среди светлого дня. 10 И обращу праздники ваши в сетование и все песни ваши в плач, и возложу на все чресла вретище и плешь на всякую голову; и произведу в стране плач, как о единственном сыне, и конец ее будет — как горький день. 11 Вот наступают дни, говорит Господь Бог, когда Я пошлю на землю голод, — не голод хлеба, не жажду воды, но жажду слышания слов Господних. 12 И будут ходить от моря до моря и скитаться от севера к востоку, ища слова Господня, и не найдут его. 13 В тот день истаявать будут от жажды красивые девы и юноши, 14 которые клянутся грехом Самарийским и говорят: «жив бог твой, Дан! и жив путь в Вирсавию!» — Они падут и уже не встанут.
1 Так мені показав Господь: ось знаряддя ловця. 2 І Він сказав: Що ти бачиш, Амосе? Я ж відказав: Знаряддя ловця. І Господь сказав мені: Прийшов кінець на Мій народ Ізраїля, більше не буду його минати. 3 І стелі храму закричать. У той день, — говорить Господь, — численний той, хто впав на всякому місці, Я накладу мовчанку.
4 Послухайте це, ви, що зранку гнобите бідного і насилуєте вбогого землі, 5 що кажете: Коли мине місяць і субота, і продаватимемо, і відкриємо скарби, щоби зробити міру малою і щоби зробити важки великими, і зробити неправедний важок, 6 аби купити бідних сріблом і впокорених за взуття, і торгуватимемо всяким плодом? 7 Клянеться Господь проти гордості Якова: Не забудуться всі ваші діла до переможного! 8 Тож хіба цими не буде збентежена земля, і не заплаче кожний, хто в ній живе, і не піде, наче ріка вигублення, і не зійде, наче Єгипетська ріка?
9 І буде в той день, — говорить Господь, — і сонце зайде в полудень, і потемніє вдень на землі світло. 10 І оберну ваші свята на плач, і всі ваші пісні — на плач, і накладу мішковину на кожне стегно і на будь-яку лисину голови, і поставлю його, як ридання за улюбленим, і тих, що з ним, як день болю. 11 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю голод на землю, не голод хліба чи спрагу води, але голод почути Господнє слово. 12 І зрушаться води, як води моря, і з півночі аж до сходу оббігатимуть, шукаючи Господнє слово, та не знайдуть. 13 Того дня не стане через спрагу гарних дівчат і юнаків, 14 тих, що клянуться надолуженням Самарії і говорять: Живе твій Бог, Дане! Живе твій Бог, Бог, Вирсавіє! Тож вони впадуть, і більше не встануть.