1 Царь Астиаг приложился к отцам своим, и Кир, Персиянин, принял царство его. 2 И Даниил жил вместе с царем и был славнее всех друзей его. 3 Был у Вавилонян идол, по имени Вил, и издерживали на него каждый день двадцать больших мер пшеничной муки, сорок овец и вина шесть мер. 4 Царь чтил его и ходил каждый день поклоняться ему; Даниил же поклонялся Богу своему. И сказал ему царь: почему ты не поклоняешься Вилу? 5 Он отвечал: потому что я не поклоняюсь идолам, сделанным руками, но поклоняюсь живому Богу, сотворившему небо и землю и владычествующему над всякою плотью. 6 Царь сказал: не думаешь ли ты, что Вил неживой бог? не видишь ли, сколько он ест и пьет каждый день? 7 Даниил, улыбнувшись, сказал: не обманывайся, царь; ибо он внутри глина, а снаружи медь, и никогда ни ел, ни пил. 8 Тогда царь, разгневавшись, призвал жрецов своих и сказал им: если вы не скажете мне, кто съедает все это, то умрете. 9 Если же вы докажете мне, что съедает это Вил, то умрет Даниил, потому что произнес хулу на Вила. И сказал Даниил царю: да будет по слову твоему. 10 Жрецов Вила было семьдесят, кроме жен и детей. 11 И пришел царь с Даниилом в храм Вила, и сказали жрецы Вила: вот, мы выйдем вон, а ты, царь, поставь пищу и, налив вина, запри двери и запечатай перстнем твоим. 12 И если завтра ты придешь и не найдешь, что все съедено Вилом, мы умрем, или Даниил, который солгал на нас. 13 Они не обращали на это внимания, потому что под столом сделали потаенный вход, и им всегда входили, и съедали это. 14 Когда они вышли, царь поставил пищу перед Вилом, а Даниил приказал слугам своим, и они принесли пепел, и посыпали весь храм в присутствии одного царя, и, выйдя, заперли двери, и запечатали царским перстнем, и отошли. 15 Жрецы же, по обычаю своему, пришли ночью с женами и детьми своими, и все съели и выпили. 16 На другой день царь встал рано и Даниил с ним, 17 и сказал: целы ли печати, Даниил? Он сказал: целы, царь. 18 И как скоро отворены были двери, царь, взглянув на стол, воскликнул громким голосом: велик ты, Вил, и нет никакого обмана в тебе! 19 Даниил, улыбнувшись, удержал царя, чтобы он не входил внутрь, и сказал: посмотри на пол и заметь, чьи это следы. 20 Царь сказал: вижу следы мужчин, женщин и детей. 21 И, разгневавшись, царь приказал схватить жрецов, жен их и детей, и они показали потаенные двери, которыми они входили и съедали, что было на столе. 22 Тогда царь повелел умертвить их и отдал Вила Даниилу, и он разрушил его и храм его.
23 Был на том месте большой дракон, и Вавилоняне чтили его. 24 И сказал царь Даниилу: не скажешь ли и об этом, что он медь? вот, он живой, и ест и пьет; ты не можешь сказать, что этот бог неживой; итак поклонись ему. 25 Даниил сказал: Господу Богу моему поклоняюсь, потому что Он Бог живой. 26 Но ты, царь, дай мне позволение, и я умерщвлю дракона без меча и жезла. Царь сказал: даю тебе. 27 Тогда Даниил взял смолы, жира и воло́с, сварил это вместе и, сделав из этого ком, бросил его в пасть дракону, и дракон расселся. И сказал Даниил : вот ваши святыни! 28 Когда же Вавилоняне услышали о том, сильно вознегодовали и восстали против царя, и сказали: царь сделался Иудеем, Вила разрушил и убил дракона, и предал смерти жрецов, 29 и, придя к царю, сказали: предай нам Даниила, иначе мы умертвим тебя и дом твой. 30 И когда царь увидел, что они сильно настаивают, принужден был предать им Даниила, 31 они же бросили его в ров львиный, и он пробыл там шесть дней. 32 Во рве было семь львов, и давалось им каждый день по два тела и по две овцы; в это время им не давали их, чтобы они съели Даниила.
33 Был в Иудее пророк Аввакум, который, сварив похлебку и накрошив хлеба в блюдо, шел на поле, чтобы отнести это жрецам. 34 Но Ангел Господень сказал Аввакуму: отнеси этот обед, который у тебя, в Вавилон к Даниилу, в ров львиный. 35 Аввакум сказал: господин! Вавилона я никогда не видал и рва не знаю. 36 Тогда Ангел Господень взял его за темя и, подняв его за волосы головы его, поставил его в Вавилоне над рвом силою духа своего. 37 И воззвал Аввакум и сказал: Даниил! Даниил! возьми обед, который Бог послал тебе. 38 Даниил сказал: вспомнил Ты обо мне, Боже, и не оставил любящих Тебя. 39 И встал Даниил и ел; Ангел же Божий мгновенно поставил Аввакума на его место.
40 В седьмой день пришел царь, чтобы поскорбеть о Данииле и, подойдя ко рву, взглянул в него, и вот, Даниил сидел. 41 И воскликнул царь громким голосом, и сказал: велик Ты, Господь Бог Даниилов, и нет иного кроме Тебя! 42 И приказал вынуть Даниила , а виновников его погубления бросить в ров, — и они тотчас были съедены в присутствии его.
Вил і Дракон
1 І цар Астуарґ пішов до своїх батьків, і взяв Кир, перс, його царство. 2 І Даниїл був другом царя і прославленим понад усіх його друзів. 3 І був ідол у вавилонців, ім’я якого Вил, і видавали на нього кожного дня дванадцять артавів питльованого борошна, сорок овець і шість мірок вина. 4 Цар його вшановував і кожного дня ходив йому поклонитися. А Даниїл поклонявся своєму Богові. 5 І сказав йому цар: Чому не поклоняєшся Вилові? Він же сказав: Бо не вшановую ідолів, зроблених руками, але живого Бога, Який створив небо та землю, і Який має владу над усяким тілом. 6 І сказав йому цар: Хіба тобі не здається, що Вил є живим богом? Чи не бачиш, що він їсть і п’є кожного дня? 7 А Даниїл, засміявшись, сказав: Не обманюйся, царю, бо цей — усередині глина, а ззовні — мідь, і він ніколи нічого не з’їв і не випив!
8 І, розгнівавшись, цар покликав своїх священиків і сказав їм: Якщо мені не скажете, хто їсть цю вечерю, помрете! Якщо ж покажете, що Вил це з’їдає, то помре Даниїл, бо він хулив проти Вила. 9 І сказав Даниїл цареві: Нехай буде за твоїм словом. І було сімдесят священиків Вила, крім жінок і дітей. 10 І цар прийшов з Даниїлом до дому Вила. 11 І священики Вила сказали: Ось ми виходимо геть, ти ж, царю, постав їжу і вино, приготувавши, постав, замкни двері й запечатай своїм перснем. І, прийшовши вранці, якщо не знайдеш все з’їдене Вилом, помремо ми, або Даниїл, який збрехав проти нас. 12 Вони ж не зважали, бо під столом мали зроблений прихований вхід, тож постійно вони ним входили і це з’їдали.
13 І сталося, коли ті вийшли, то цар поставив їжу Вилові. 14 А Даниїл заповів своїм слугам, і вони принесли попелу, і посипали весь храм у присутності самого царя. І, вийшовши, замкнули двері та запечатали перснем царя, і відійшли. 15 А священики, жінки та їхні діти прийшли вночі за їхнім звичаєм і все з’їли та випили. 16 І встав цар вранці, і Даниїл з ним. 17 І сказав Цар: Чи цілі печаті, Даниїле? Він же сказав: Цілі, царю!
18 І сталося, коли разом відкрили двері, то цар, поглянувши на стіл, закричав гучним голосом: Ти, Великий, Вил, і в тобі немає жодної омани! 19 Та Даниїл засміявся і затримав царя, щоб він не входив усередину, кажучи: А поглянь на підлогу і пізнай, чиї ці стопи. 20 І цар сказав: Я бачу стопи чоловіків, жінок і дітей. 21 І цар, розгнівавшись, тоді схопив священиків, жінок і їхніх дітей, і вони йому показали сховані двері, крізь які й входили, щоб з’їдати те, що на столі. 22 І цар вбив їх і, видаючи, передав Вила Даниїлові, і він повалив його та його храм.
23 І був великий дракон, і його вавилоняни вшановували. 24 І сказав цар до Даниїла: Не зможеш сказати, що цей не є живим богом. Тож поклонися йому! 25 А Даниїл сказав: Я поклонюся моєму Господу Богу, бо Він є живим Богом. Ти ж, царю, дай мені владу, і я вб’ю дракона без меча і палиці. 26 І сказав цар: Даю тобі! 27 І взяв Даниїл смолу, жир і волосся, і зварив разом, зробив коржі й поклав в уста дракона, і коли він з’їв, то дракона розперло. І він сказав: Гляньте на ваші божища!
28 І сталося, коли почули вавилоняни, то дуже були роздратовані й повернулися проти царя, кажучи: Цар юдеєм став! Він розбив Вила, вбив дракона і вирізав священиків. 29 І, прийшовши до царя, вони сказали: Видай нам Даниїла! Якщо ж ні, вб’ємо тебе і твій дім! 30 І цар побачив, що на нього сильно тиснуть, і, примушений, видав їм Даниїла. 31 Вони ж укинули його в лев’ячу яму, і він перебував там шість днів. 32 Було ж у ямі сім левів, і давалося їм два тіла на день і дві вівці. Тоді ж їм не дали нічого , щоб вони пожерли Даниїла.
33 А в Юдеї був пророк Амвакум, і він зварив варене, і розламав хліби до кошика, і йшов на рівнину, щоб віднести женцям. 34 Та Господній ангел сказав Амвакумові: Віднеси обід, який маєш, до Вавилону Даниїлові, у лев’ячу яму. 35 І сказав Амвакум: Господи, я Вавилону не бачив і ями не знаю. 36 А Господній ангел схопив його за чуб і, несучи за волосся його голови, поставив його у Вавилоні над ямою в шумі його духу. 37 І Амвакум закричав, кажучи: Даниїле, Даниїле, візьми обід, який тобі Бог послав! 38 І Даниїл сказав: Ти, Боже, мене згадав, і Ти не залишив тих, що Тебе люблять. 39 І Даниїл, вставши, попоїв. А Божий ангел відразу повернув Амвакума на його місце.
40 А на сьомий день прийшов цар оплакувати Даниїла. І прийшов до ями, і поглянув, аж ось Даниїл сидить. 41 І, заголосивши гучним голосом, він сказав: Ти великий, Господи, Боже Даниїла, і немає іншого, за винятком Тебе! 42 І він витягнув його, а винуватців за його знищення кинув у яму, і вони тут же, у його присутності, були пожерті.