1 Сии суть слова, которые говорил Моисей всем Израильтянам за Иорданом в пустыне на равнине против Суфа, между Фараном и Тофелом, и Лаваном, и Асирофом, и Дизагавом, 2 в расстоянии одиннадцати дней пути от Хорива, по дороге от горы Сеир к Кадес-Варни. 3 Сорокового года, одиннадцатого месяца, в первый [день] месяца говорил Моисей [всем] сынам Израилевым все, что заповедал ему Господь о них. 4 По убиении им Сигона, царя Аморрейского, который жил в Есевоне, и Ога, царя Васанского, который жил в Аштерофе в Едреи, 5 за Иорданом, в земле Моавитской, начал Моисей изъяснять закон сей и сказал: 6 Господь, Бог наш, говорил нам в Хориве и сказал: «полно вам жить на горе сей! 7 обратитесь, отправьтесь в путь и пойдите на гору Аморреев и ко всем соседям их, на равнину, на гору, на низкие места и на южный край и к берегам моря, в землю Ханаанскую, и к Ливану, даже до реки великой, реки Евфрата; 8 вот, Я даю вам землю сию, пойдите, возьмите в наследие землю, которую Господь с клятвою обещал дать отцам вашим, Аврааму, Исааку и Иакову, им и потомству их». 9 И я сказал вам в то время: не могу один водить вас; 10 Господь, Бог ваш, размножил вас, и вот, вы ныне многочисленны, как звезды небесные; 11 Господь, Бог отцов ваших, да умножит вас в тысячу крат против того, сколько вас теперь , и да благословит вас, как Он говорил вам: 12 как же мне одному носить тягости ваши, бремена ваши и распри ваши? 13 изберите себе по коленам вашим мужей мудрых, разумных и испытанных, и я поставлю их начальниками вашими. 14 Вы отвечали мне и сказали: хорошее дело велишь ты сделать. 15 И взял я главных из колен ваших, мужей мудрых, [разумных] и испытанных, и сделал их начальниками над вами, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками, десятиначальниками и надзирателями по коленам вашим. 16 И дал я повеление судьям вашим в то время, говоря: выслушивайте братьев ваших и судите справедливо, как брата с братом, так и пришельца его; 17 не различайте лиц на суде, как малого, так и великого выслушивайте: не бойтесь лица человеческого, ибо суд — дело Божие; а дело, которое для вас трудно, доводите до меня, и я выслушаю его. 18 И дал я вам в то время повеления обо всем, что надлежит вам делать. 19 И отправились мы от Хорива, и шли по всей этой великой и страшной пустыне, которую вы видели, по пути к горе Аморрейской, как повелел Господь, Бог наш, и пришли в Кадес-Варни. 20 И сказал я вам: вы пришли к горе Аморрейской, которую Господь, Бог наш, дает нам; 21 вот, Господь, Бог твой, отдает тебе землю сию, иди, возьми ее во владение, как говорил тебе Господь, Бог отцов твоих, не бойся и не ужасайся. 22 Но вы все подошли ко мне и сказали: пошлем пред собою людей, чтоб они исследовали нам землю и принесли нам известие о дороге, по которой идти нам, и о городах, в которые идти нам. 23 Слово это мне понравилось, и я взял из вас двенадцать человек, по одному человеку от [каждого] колена. 24 Они пошли, взошли на гору и дошли до долины Есхол, и обозрели ее; 25 и взяли в руки свои плодов земли и доставили нам, и принесли нам известие и сказали: хороша земля, которую Господь, Бог наш, дает нам. 26 Но вы не захотели идти и воспротивились повелению Господа, Бога вашего, 27 и роптали в шатрах ваших и говорили: Господь, по ненависти к нам, вывел нас из земли Египетской, чтоб отдать нас в руки Аморреев и истребить нас; 28 куда мы пойдем? братья наши расслабили сердце наше, говоря: народ тот более, [многочисленнее] и выше нас, города там большие и с укреплениями до небес, да и сынов Енаковых видели мы там. 29 И я сказал вам: не страшитесь и не бойтесь их; 30 Господь, Бог ваш, идет перед вами; Он будет сражаться за вас, как Он сделал с вами в Египте, пред глазами вашими, 31 и в пустыне сей, где, как ты видел, Господь, Бог твой, носил тебя, как человек носит сына своего, на всем пути, которым вы проходили, до пришествия вашего на сие место. 32 Но и при этом вы не верили Господу, Богу вашему, 33 Который шел перед вами путем — искать вам места, где остановиться вам, ночью в огне, чтобы указывать вам дорогу, по которой идти, а днем в облаке. 34 И Господь [Бог] услышал слова ваши, и разгневался, и поклялся, говоря: 35 никто из людей сих, из сего злого рода, не увидит доброй земли, которую Я клялся дать отцам вашим; 36 только Халев, сын Иефонниин, увидит ее; ему дам Я землю, по которой он проходил, и сынам его, за то, что он повиновался Господу. 37 И на меня прогневался Господь за вас, говоря: и ты не войдешь туда; 38 Иисус, сын Навин, который при тебе, он войдет туда; его утверди, ибо он введет Израиля во владение ею; 39 дети ваши, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам , и сыновья ваши, которые не знают ныне ни добра, ни зла, они войдут туда, им дам ее, и они овладеют ею; 40 а вы обратитесь и отправьтесь в пустыню по дороге к Чермному морю. 41 И вы отвечали тогда и сказали мне: согрешили мы пред Господом, [Богом нашим,] пойдем и сразимся, как повелел нам Господь, Бог наш. И препоясались вы, каждый ратным оружием своим, и безрассудно решились взойти на гору. 42 Но Господь сказал мне: скажи им: не всходите и не сражайтесь, потому что нет Меня среди вас, чтобы не поразили вас враги ваши. 43 И я говорил вам, но вы не послушали и воспротивились повелению Господню и по упорству своему взошли на гору. 44 И выступил против вас Аморрей, живший на горе той, и преследовали вас так, как делают пчелы, и поражали вас на Сеире до самой Хормы. 45 И возвратились вы и плакали пред Господом, но Господь не услышал вопля вашего и не внял вам. 46 И пробыли вы в Кадесе много времени, сколько времени вы там были.
1 Ось слова, які Мойсей промовив до всього Ізраїлю за Йорданом, у пустелі, на заході, поблизу Червоного моря , між Фараном, Тофолом, Ловоном, Авлоном та Катахризеєм. 2 З Хориву до гори Сиїр, до Кадис-Варни подорож триває одинадцять днів. 3 І сталося, — сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця, Мойсей промовив до всіх ізраїльських синів, переказуючи все, що Господь заповів йому щодо них. 4 Після розгрому Сеона, царя аморейців, який жив у Есевоні, та Оґа, царя Васану, який жив в Астароті й у Едраїні, 5 в землі Моав, за Йорданом, Мойсей почав роз’яснювати цей закон, кажучи: 6 Господь, наш Бог, промовив до нас на Хориві, кажучи: Досить вам жити на цій горі! 7 Розвертайтеся, рушайте і йдіть на гору аморейців та в усі околиці Арави: на гору і на рівнину, на південь і на узбережжя, у землю ханаанців та в Антиливан, аж до великої ріки Євфрат. 8 Ось Я віддав вам цю землю. Увійдіть у неї й заволодійте землею, яку Я поклявся вашим батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову, дати їм та їхнім нащадкам після них. 9 Того часу я звернувся до вас, кажучи: Я не в змозі носити вас сам. 10 Господь, ваш Бог, розмножив вас так, що кількісно вас сьогодні — як небесних зірок! 11 Нехай Господь, Бог ваших батьків, додасть до вас в тисячу разів більше, ніж вас є зараз , і нехай поблагословить вас, як Він і сказав вам, — 12 та як я зможу сам нести ваші клопоти, ваш характер та ваші суперечки? 13 Візьміть собі мудрих, досвідчених та розсудливих мужів у ваших племенах, і я поставлю їх провідниками над вами. 14 А ви відповіли мені й мовили: Річ, що ти сказав учинити, — добра! 15 Тож я взяв з-поміж вас мудрих, досвідчених і розсудливих мужів і поставив їх тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими, десяцькими та писарями для ваших суддів, щоб вони провадили вас. 16 Того часу я звелів вашим суддям, кажучи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами і справедливо розсуджуйте справи між будь-яким чоловіком та його братом чи захожим. 17 На суді не зважай на особу, суди так малого, як і великого, не поступайся перед особою жодного чоловіка, бо суд — Божий. А якщо якась справа буде для вас заважка, то приносьте її до мене, — і я її вислуховуватиму. 18 І того часу я дав вам усі настанови, які ви маєте виконувати. 19 Вирушивши з Хориву, ми пішли через усю ту велику і страшну пустелю, яку ви бачили, до аморейської гори, як Господь, наш Бог, звелів нам, і прибули до Кадис-Варни. 20 І я сказав вам: Ідіть до аморейської гори, яку Господь, ваш Бог, дає вам. 21 Ось Господь, ваш Бог, віддав вам перед вашим обличчям цю землю. Підіймайтеся, заволодійте нею , як Господь, Бог ваших батьків, сказав вам. Не бійтеся і не будьте полохливі. 22 Тоді ви всі прийшли до мене і сказали: Пошлімо попереду себе чоловіків, нехай вони оглянуть для нас ту землю й нехай сповістять нам відомості про дорогу, якою ми підійматимемося, та про міста, в які ввійдемо. 23 Сподобалось мені те слово, тож я взяв з-поміж вас дванадцять чоловіків, — по одному чоловіку на плем’я. 24 Розвернувшись, вони піднялися на гору, пішли до Долини Виноградного Грона та обстежили її. 25 Відтак взяли у свої руки плодів тієї землі, принесли до нас та казали: Добра та земля, яку Господь, наш Бог, дає нам! 26 Та ви не захотіли йти і не послухалися веління Господа, вашого Бога. 27 Ви нарікали по своїх наметах і казали: Господь вивів нас з Єгипетської землі з ненависті до нас, — щоб видати нас в руки аморейців, аби вигубити нас. 28 Куди ж ми йдемо? Ваші брати відняли ваше серце, кажучи: Це великий, численний, сильніший від нас народ та великі, укріплені мурами до небес міста! Навіть синів велетнів ми там бачили. 29 Тоді я сказав вам: Не лякайтеся, не бійтеся їх! 30 Господь, ваш Бог, Який іде попереду, перед вашим обличчям, — це Він воюватиме разом з вами проти них — саме так, як Він учинив із вами в Єгипетській землі 31 та в цій пустелі, де ви бачили, як Господь, твій Бог, вигодовував тебе, немов би хтось з людей вигодовував свого сина, упродовж усієї дороги, яку ви пройшли, поки дійшли до цього місця. 32 Та в цьому слові ви не повірили Господу, вашому Богові, 33 Який іде попереду вас під час подорожі, щоб вибирати для вас місце, ведучи вас вночі — у вогні, показуючи вам дорогу, якою вам іти, а вдень — у хмарі. 34 Господь почув ваші слова і, розгнівавшись, поклявся, кажучи: 35 Ніхто із цих чоловіків не побачить тієї доброї землі, яку Я поклявся дати їхнім батькам, — 36 за винятком Халева, сина Єфонії: він побачить її, і йому та його синам Я дам землю, по якій він ходив, бо він тримався того, що Господнє. 37 Через вас Господь розгнівався і на мене, кажучи: Ти також туди не ввійдеш! 38 Ісус, Навина син, який стоїть поруч з тобою, — він туди ввійде! Підбадьор його, бо це він передасть її у спадщину Ізраїлю. 39 І всі малі діти, які сьогодні ще не знають добра і зла, — вони туди ввійдуть, їм Я її віддам, і вони заволодіють нею. 40 Повернувши назад, ви пішли отаборитися в пустелю, у напрямку до Червоного моря. 41 Тоді ви відповіли мені й сказали: Згрішили ми перед Господом, нашим Богом. Ми піднімемось на гору і воюватимемо — саме так, як Господь, наш Бог, велів нам. Кожний з вас узяв своє військове знаряддя, і, зібравшись, ви піднялися на гору. 42 Та Господь сказав мені: Скажи їм: Не підіймайтеся і не воюйте, бо Мене немає з вами, — щоб ви не були розгромлені перед вашими ворогами! 43 І я говорив вам це , та ви мене не послухали; ви переступили Господнє веління і, упершись, таки піднялися на гору. 44 Та назустріч вам вийшов амореєць, який жив на тій горі, і вони погнали вас, як це роблять бджоли, і громили вас від Сиїру аж до Ерми. 45 Тоді, сівши, ви плакали перед Господом, та Господь не слухав вашого голосу і не зважав на вас. 46 І ви сиділи в Кадисі багато часу — стільки часу, скільки ви тоді сиділи.