1 И обратились мы и отправились в пустыню к Чермному морю, как говорил мне Господь, и много времени ходили вокруг горы Сеира. 2 И сказал мне Господь, говоря: 3 полно вам ходить вокруг этой горы, обратитесь к северу; 4 и народу дай повеление и скажи: вы будете проходить пределы братьев ваших, сынов Исавовых, живущих на Сеире, и они убоятся вас; но остерегайтесь 5 начинать с ними войну, ибо Я не дам вам земли их ни на стопу ноги, потому что гору Сеир Я дал во владение Исаву; 6 пищу покупайте у них за серебро и ешьте; и воду покупайте у них за серебро и пейте; 7 ибо Господь, Бог твой, благословил тебя во всяком деле рук твоих, покровительствовал тебе во время путешествия твоего по великой [и страшной] пустыне сей; вот, сорок лет Господь, Бог твой, с тобою; ты ни в чем не терпел недостатка. 8 И шли мы мимо братьев наших, сынов Исавовых, живущих на Сеире, путем равнины, от Елафа и Ецион-Гавера, и поворотили, и шли к пустыне Моава. 9 И сказал мне Господь: не вступай во вражду с Моавом и не начинай с ними войны; ибо Я не дам тебе ничего от земли его во владение, потому что Ар отдал Я во владение сынам Лотовым; 10 прежде жили там Эмимы, народ великий, многочисленный и высокий, как сыны Енаковы, 11 и они считались между Рефаимами, как сыны Енаковы; Моавитяне же называют их Эмимами; 12 а на Сеире жили прежде Хорреи; но сыны Исавовы прогнали их и истребили их от лица своего и поселились вместо их — так, как поступил Израиль с землею наследия своего, которую дал им Господь; 13 итак встаньте и пройдите долину Заред. И прошли мы долину Заред. 14 С тех пор, как мы пошли в Кадес-Варни и как прошли долину Заред, минуло тридцать восемь лет, и у нас перевелся из среды стана весь род ходящих на войну, как клялся им Господь [Бог]; 15 да и рука Господня была на них, чтоб истреблять их из среды стана, пока не вымерли. 16 Когда же перевелись все ходящие на войну и вымерли из среды народа, 17 тогда сказал мне Господь, говоря: 18 ты проходишь ныне мимо пределов Моава, мимо Ара, 19 и приблизился к Аммонитянам; не вступай с ними во вражду и не начинай с ними войны, ибо Я не дам тебе ничего от земли сынов Аммоновых во владение, потому что Я отдал ее во владение сынам Лотовым; 20 и она считалась землею Рефаимов; прежде жили на ней Рефаимы; Аммонитяне же называют их Замзумимами; 21 народ великий, многочисленный и высокий, как сыны Енаковы, и истребил их Господь пред лицем их, и изгнали они их и поселились на месте их, 22 как Он сделал для сынов Исавовых, живущих на Сеире, истребив пред лицем их Хорреев, и они изгнали их, и поселились на месте их, и живут до сего дня; 23 и Аввеев, живших в селениях до самой Газы, Кафторимы, исшедшие из Кафтора, истребили и поселились на месте их. 24 Встаньте, отправьтесь и перейдите поток Арнон; вот, Я предаю в руку твою Сигона, царя Есевонского, Аморреянина, и землю его; начинай овладевать ею, и веди с ним войну; 25 с сего дня Я начну распространять страх и ужас пред тобою на народы под всем небом; те, которые услышат о тебе, вострепещут и ужаснутся тебя. 26 И послал я послов из пустыни Кедемоф к Сигону, царю Есевонскому, с словами мирными, чтобы сказать: 27 позволь пройти мне землею твоею; я пойду дорогою, не сойду ни направо, ни налево; 28 пищу продавай мне за серебро, и я буду есть, и воду для питья давай мне за серебро, и я буду пить, только ногами моими пройду — 29 так, как сделали мне сыны Исава, живущие на Сеире, и Моавитяне, живущие в Аре, доколе не перейду чрез Иордан в землю, которую Господь, Бог наш, дает нам. 30 Но Сигон, царь Есевонский, не согласился позволить пройти нам через свою землю , потому что Господь, Бог твой, ожесточил дух его и сердце его сделал упорным, чтобы предать его в руку твою, как это видно ныне. 31 И сказал мне Господь: вот, Я начинаю предавать тебе Сигона [царя Есевонского, Аморреянина,] и землю его; начинай овладевать землею его. 32 И Сигон [царь Есевонский] со всем народом своим выступил против нас на сражение к Яаце; 33 и предал его Господь, Бог наш, [в руки наши,] и мы поразили его и сынов его и весь народ его, 34 и взяли в то время все города его, и предали заклятию все города, мужчин и женщин и детей, не оставили никого в живых; 35 только взяли мы себе в добычу скот их и захваченное во взятых нами городах. 36 От Ароера, который на берегу потока Арнона, и от города, который на долине, до [горы] Галаада не было города, который был бы неприступен для нас: всё предал Господь, Бог наш, [в руки наши]. 37 Только к земле Аммонитян ты не подходил, ни к местам , [лежащим] близ потока Иавока, ни к городам [которые] на горе, ни ко всему, к чему не повелел [нам] Господь, Бог наш.
1 Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, у напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сиїр багато часу. 2 Господь сказав мені: 3 Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ. 4 Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сиїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться. 5 Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, — адже Я дав гору Сиїр у володіння Ісавові. 6 Їжу будете в них купувати — і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші — і будете пити. 7 Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе в кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років Господь, твій Бог, з тобою, — і ти ні в чому не мав недостатку. 8 Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сиїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі. 9 Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, — адже Я дав Сиїр у володіння синам Лота. 10 (Раніше на ній жили оммінці — великий, численний і сильний народ, такий як енакімці. 11 Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями. 12 У Сиїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці — так, як учинив Ізраїль із землею, яку дав йому Господь у його володіння). 13 Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред. 14 А часу, що ми подорожували з Кадис-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, — доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм. 15 Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули. 16 І сталося, — коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу, 17 Господь промовив до мене, кажучи: 18 Сьогодні ти перетнеш кордони Моаву, Ароір, 19 і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, — адже Я дав її у володіння синам Лота. 20 (Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями. 21 Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців , і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці , 22 так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сиїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх , поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня. 23 Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці ). 24 Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її , — виступай проти нього з війною. 25 Із цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям. 26 Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч. 28 Їжу продаватимеш мені за гроші, — і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, — і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами, 29 як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сиїрі, та моавійці, які живуть в Ароірі, — аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам. 30 Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю , бо Господь, наш Бог, учинив його дух непоступливим і його серце вчинив упертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня. 31 Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю. 32 І Сеон вийшов нам назустріч, — він та весь його народ, — на війну до Яси. 33 Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ. 34 Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, — і їхніх жінок, і їхніх дітей, — не залишили живим нікого . 35 Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст. 36 Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, і аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки. 37 Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості , ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.