1 И помни Создателя твоего в дни юности твоей, доколе не пришли тяжелые дни и не наступили годы, о которых ты будешь говорить: «нет мне удовольствия в них!» 2 доколе не померкли солнце и свет и луна и звезды, и не нашли новые тучи вслед за дождем. 3 В тот день, когда задрожат стерегущие дом и согнутся мужи силы; и перестанут молоть мелющие, потому что их немного осталось; и помрачатся смотрящие в окно; 4 и запираться будут двери на улицу; когда замолкнет звук жернова, и будет вставать человек по крику петуха и замолкнут дщери пения; 5 и высоты будут им страшны, и на дороге ужасы; и зацветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и рассыплется каперс. Ибо отходит человек в вечный дом свой, и готовы окружить его по улице плакальщицы; — 6 доколе не порвалась серебряная цепочка, и не разорвалась золотая повязка, и не разбился кувшин у источника, и не обрушилось колесо над колодезем. 7 И возвратится прах в землю, чем он и был; а дух возвратится к Богу, Который дал его. 8 Суета сует, сказал Екклесиаст, всё — суета!
9 Кроме того, что Екклесиаст был мудр, он учил еще народ знанию. Он все испытывал, исследовал, и составил много притчей. 10 Старался Екклесиаст приискивать изящные изречения, и слова истины написаны им верно. 11 Слова мудрых — как иглы и как вбитые гвозди, и составители их — от единого пастыря. 12 А что сверх всего этого, сын мой, того берегись: составлять много книг — конца не будет, и много читать — утомительно для тела.
13 Выслушаем сущность всего: бойся Бога и заповеди Его соблюдай, потому что в этом всё для человека; 14 ибо всякое дело Бог приведет на суд, и все тайное, хорошо ли оно, или худо.
1 І в дні твоєї молодості згадай Того, Хто тебе створив, аж доки не прийдуть дні злі, і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них задоволення. 2 Доки не померкне сонце, світло, місяць і зірки, і повернуться хмари після дощу. 3 У день, в який зрушаться сторожі дому та зігнуться мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелють, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку. 4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і впокорені будуть усі дочки співу. 5 З висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвіте мигдаль, і розтовстіє сарана, і розсіється кипарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і оточили торговицю ті, що оплакують. 6 Доки не знищиться срібний шнурок, і розбитим буде чисте золото, знищеним буде відро біля джерела, колесо побіжить до ставу, 7 і порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав. 8 Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — усе марнота.
9 А тому що Екклезіаст був надзвичайно мудрим, він ще навчив народ знання, і вухо дослідить красу притч. 10 Довго Екклезіаст намагався знайти бажані слова і правильно написане, слова правди. 11 Слова мудрих, як рожен і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного, як збірка, і з них є надмір. 12 Мій сину, бережися робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання — труд для тіла. 13 Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це — уся людина. 14 Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим.