1 Есть зло, которое видел я под солнцем, и оно часто бывает между людьми: 2 Бог дает человеку богатство и имущество и славу, и нет для души его недостатка ни в чем, чего не пожелал бы он; но не дает ему Бог пользоваться этим, а пользуется тем чужой человек: это — суета и тяжкий недуг! 3 Если бы какой человек родил сто детей , и прожил многие годы, и еще умножились дни жизни его, но душа его не наслаждалась бы добром и не было бы ему и погребения, то я сказал бы: выкидыш счастливее его, 4 потому что он напрасно пришел и отошел во тьму, и его имя покрыто мраком. 5 Он даже не видал и не знал солнца: ему покойнее, нежели тому. 6 А тот, хотя бы прожил две тысячи лет и не наслаждался добром, не все ли пойдет в одно место? 7 Все труды человека — для рта его, а душа его не насыщается. 8 Какое же преимущество мудрого перед глупым, какое — бедняка, умеющего ходить перед живущими? 9 Лучше видеть глазами, нежели бродить душею. И это — также суета и томление духа! 10 Что существует, тому уже наречено имя, и известно, что это — человек, и что он не может препираться с тем, кто сильнее его. 11 Много таких вещей, которые умножают суету: что же для человека лучше? 12 Ибо кто знает, что хорошо для человека в жизни, во все дни суетной жизни его, которые он проводит как тень? И кто скажет человеку, что будет после него под солнцем?
1 Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині. 2 Чоловік, якому Бог дасть багатство, маєтки і славу, і в його душі немає браку ні в чому, що забажає, та Бог не дасть йому владу із цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка. 3 Якщо чоловік народить сто дітей і поживе багато років, і дуже численні будуть дні його років, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношеному краще за нього, 4 бо він прийшов у марноті й відходить у темряві, і його ім’я покриється темрявою, 5 і він сонця не побачив і не пізнав, у нього спокій більший, аніж у того. 6 І якщо він пожив до повороту тисячі років, і не знав праведності, то хіба не все йде до одного місця? 7 Усякий труд людини — для її уст, і душа не насититься.
8 Адже яка користь мудрому над нерозумним? Бо бідний пізнав, як ходити перед життям. 9 Зір очей кращий, ніж у того, що ходить душею. І це — марнота і бажання духа. 10 Якщо щось сталося, вже дано йому ім’я, і знано, хто є чоловік, і не зможе судитися із сильнішим від нього. 11 Адже є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини? 12 Бо хто знає, що добре для людини в житті: число днів життя його марноти? І він провів їх у тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?