1 Царь находит, что ничего не сделано человеку, спасшему ему жизнь; 6 он спрашивает Амана о подходящей награде; Аман думал, что царь, конечно, имеет в виду его, и посоветовал исключительные почести; 10 царь повелел оказать эти почести Мардохею.
1 В ту ночь [Господь] отнял сон от царя, и он велел [слуге] принести памятную книгу дневных записей; и читали их пред царем, 2 и найдено записанным там , как донес Мардохей на Гавафу и Фарру, двух евнухов царских, оберегавших порог, которые замышляли наложить руку на царя Артаксеркса. 3 И сказал царь: какая дана почесть и отличие Мардохею за это? И сказали отроки царя, служившие при нем: ничего не сделано ему. 4 [Когда царь расспрашивал о благодеянии Мардохея, пришел на двор Аман,] и сказал царь: кто на дворе? Аман же пришел тогда на внешний двор царского дома поговорить с царем, чтобы повесили Мардохея на дереве, которое он приготовил для него. 5 И сказали отроки царю: вот, Аман стоит на дворе. И сказал царь: пусть войдет. 6 И вошел Аман. И сказал ему царь: что сделать бы тому человеку, которого царь хочет отличить почестью? Аман подумал в сердце своем: кому другому захочет царь оказать почесть, кроме меня? 7 И сказал Аман царю: тому человеку, которого царь хочет отличить почестью, 8 пусть принесут одеяние царское, в которое одевается царь, и приведут коня, на котором ездит царь, возложат царский венец на голову его, 9 и пусть подадут одеяние и коня в руки одному из первых князей царских, — и облекут того человека, которого царь хочет отличить почестью, и выведут его на коне на городскую площадь, и провозгласят пред ним: так делается тому человеку, которого царь хочет отличить почестью! 10 И сказал царь Аману: [хорошо ты сказал;] тотчас же возьми одеяние и коня, как ты сказал, и сделай это Мардохею Иудеянину, сидящему у царских ворот; ничего не опусти из всего, что ты говорил. 11 И взял Аман одеяние и коня и облек Мардохея, и вывел его на коне на городскую площадь и провозгласил пред ним: так делается тому человеку, которого царь хочет отличить почестью!
12 И возвратился Мардохей к царским воротам. Аман же поспешил в дом свой, печальный и закрыв голову. 13 И пересказал Аман Зереши, жене своей, и всем друзьям своим все, что случилось с ним. И сказали ему мудрецы его и Зерешь, жена его: если из племени Иудеев Мардохей, из-за которого ты начал падать, то не пересилишь его, а наверно падешь пред ним, [ибо с ним Бог живый].
14 Они еще разговаривали с ним, как пришли евнухи царя и стали торопить Амана идти на пир, который приготовила Есфирь.
1 А Господь тієї ночі забрав сон від царя, і той наказав своєму читцеві внести літописні записи днів, щоб йому читати. 2 І знайшов запис, в якому писалося про Мардохея, як він сповістив цареві про двох царських євнухів, коли вони підстерігали й шукали, як накласти руки на Артаксеркса. 3 І цар сказав: Яку славу чи милість ми вчинили Мардохеєві? Слуги царя відповіли: Ти для нього не зробив нічого. 4 І коли цар розпитував про доброту Мардохея, аж ось Аман у дворі. І сказав цар: Хто у дворі? Аман же прийшов, щоб сказати цареві, аби повісити Мардохея на дереві, яке він приготував. 5 І сказали слуги царя: Ось Аман став у дворі. І промовив цар: Покличте його. 6 Сказав же цар Аманові: Що вчиню я чоловікові, якого я хочу прославити? Аман же про себе сказав: Кого бажає цар прославити, як не мене? 7 І він промовив до царя: Стосовно чоловіка, якого цар бажає прославити, 8 то нехай раби царя принесуть одяг з вісону, в який цар одягається, і коня, на якого цар сідає, 9 і дадуть одному зі славних друзів царя, і він одягне чоловіка, якого цар любить, і нехай посадять його на коня, і буде виголошувати по вулицях міста, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар прославляє! 10 А цар сказав Аманові: Так учини, як ти сказав, юдеєві Мардохеєві, що служить при дворі! І хай не випаде нічого з твого слова, яке ти сказав! 11 Тож Аман узяв одяг і коня, одягнув Мардохея, посадив його на коня, пройшов по вулицях міста і проголосив, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар бажає прославити! 12 І Мардохей повернувся до двору, а Аман повернувся до своїх, сумуючи понад голову. 13 Аман розповів те, що з ним трапилося, Зосарі, своїй жінці, і друзям, і сказали йому друзі та жінка: Якщо Мардохей з роду юдеїв, а ти почав коритися перед ним, то ти неодмінно впадеш . Не зможеш оборонитися від нього бо з ним — живий Бог. 14 Ще коли вони говорили, прийшли євнухи, що підганяли Амана на бенкет, який зробила Естера.