1 Царь отдает дом Амана Есфири, которая назначила Мардохея смотрителем над ним; 3 Есфирь умоляет царя разрушить замысел Амана против Иудеев; Артаксеркс предлагает Мардохею написать всем Иудеям от имени царя, что царь позволяет им защищаться против врагов своих; 9 письма посланы всем Иудеям; радость Мардохея и его народа.
1 В тот день царь Артаксеркс отдал царице Есфири дом Амана, врага Иудеев; а Мардохей вошел пред лице царя, ибо Есфирь объявила, что́ он для нее. 2 И снял царь перстень свой, который он отнял у Амана, и отдал его Мардохею; Есфирь же поставила Мардохея смотрителем над домом Амана.
3 И продолжала Есфирь говорить пред царем и пала к ногам его, и плакала и умоляла его отвратить злобу Амана Вугеянина и замысел его, который он замыслил против Иудеев. 4 И простер царь к Есфири золотой скипетр; и поднялась Есфирь, и стала пред лицем царя, 5 и сказала: если царю благоугодно, и если я нашла благоволение пред лицем его, и справедливо дело сие пред лицем царя, и нравлюсь я очам его, то пусть было бы написано, чтобы возвращены были письма по замыслу Амана, сына Амадафа, Вугеянина, писанные им об истреблении Иудеев во всех областях царя; 6 ибо, как я могу видеть бедствие, которое постигнет народ мой, и как я могу видеть погибель родных моих? 7 И сказал царь Артаксеркс царице Есфири и Мардохею Иудеянину: вот, я дом Амана отдал Есфири, и его самого повесили на дереве за то, что он налагал руку свою на Иудеев; 8 напишите и вы о Иудеях, что вам угодно, от имени царя и скрепите царским перстнем, ибо письма, написанного от имени царя и скрепленного перстнем царским, нельзя изменить.
9 И позваны были тогда царские писцы в третий месяц, то есть в месяц Сиван, в двадцать третий день его, и написано было все так, как приказал Мардохей, к Иудеям, и к сатрапам, и областеначальникам, и правителям областей от Индии до Ефиопии, ста двадцати семи областей, в каждую область письменами ее и к каждому народу на языке его, и к Иудеям письменами их и на языке их. 10 И написал он от имени царя Артаксеркса, и скрепил царским перстнем, и послал письма чрез гонцов на конях, на дромадерах и мулах царских, 11 о том, что царь позволяет Иудеям, находящимся во всяком городе, собраться и стать на защиту жизни своей, истребить, убить и погубить всех сильных в народе и в области, которые во вражде с ними, детей и жен, и имение их разграбить, 12 в один день по всем областям царя Артаксеркса, в тринадцатый день двенадцатого месяца, то есть месяца Адара. 13-36 [Список с этого указа следующий:
Великий царь Артаксеркс начальствующим от Индии до Ефиопии над ста двадцатью семью областями и властителям, доброжелательствующим нам, радоваться.
Многие, по чрезвычайной доброте благодетелей щедро награждаемые почестями, чрезмерно возгордились и не только подданным нашим ищут причинить зло, но, не могши насытить гордость, покушаются строить козни самим благодетелям своим, не только теряют чувство человеческой признательности, но, кичась надменностью безумных, преступно думают избежать суда всё и всегда видящего Бога. Но часто и многие, будучи облечены властью, чтоб устроять дела доверивших им друзей, своим убеждением делают их виновниками пролития невинной крови и подвергают неисправимым бедствиям, хитросплетением коварной лжи обманывая непорочное благомыслие державных. Это можно видеть не столько из древних историй, как мы сказали, сколько из дел, преступно совершаемых пред вами злобою недостойно властвующих. Посему нужно озаботиться на последующее время, чтобы нам устроить царство безмятежным для всех людей в мире, не допуская изменений, но представляющиеся дела обсуждая с надлежащей предусмотрительностью.
Так Аман Амадафов, Македонянин, поистине чуждый персидской крови и весьма далекий от нашей благости, быв принят у нас гостем, удостоился благосклонности, которую мы имеем ко всякому народу, настолько, что был провозглашен нашим отцом и почитаем всеми, представляя второе лице при царском престоле; но, не умерив гордости, замышлял лишить нас власти и души, а нашего спасителя и всегдашнего благодетеля Мардохея и непорочную общницу царства Есфирь, со всем народом их, домогался разнообразными коварными мерами погубить. Таким образом он думал сделать нас безлюдными, а державу Персидскую передать Македонянам.
Мы же находим Иудеев, осужденных этим злодеем на истребление, не зловредными, а живущими по справедливейшим законам, сынами Вышнего, величайшего живаго Бога, даровавшего нам и предкам нашим царство в самом лучшем состоянии.
Посему вы хорошо сделаете, не приводя в исполнение грамот, посланных Аманом Амадафовым; ибо он, совершивший это, при воротах Сузских повешен со всем домом, по воле владычествующего всем Бога, воздавшего ему скоро достойный суд.
Список же с этого указа, выставив на всяком месте открыто, оставьте Иудеев пользоваться своими законами и содействуйте им, чтобы восстававшим на них во время скорби они могли отмстить в тринадцатый день двенадцатого месяца Адара, в самый тот день. Ибо владычествующий над всем Бог, вместо погибели избранного рода, устроил им такую радость.
И вы, в числе именитых праздников ваших, проводите сей знаменитый день со всем весельем, дабы и ныне и после памятно было спасение для нас и для благорасположенных к нам Персов и погубление строивших нам козни. Всякий город или область вообще, которая не исполнит сего, нещадно опустошится мечом и огнем и сделается не только необитаемою для людей, но и для зверей и птиц навсегда отвратительною.]
37 Список с сего указа отдать в каждую область, как закон, объявляемый для всех народов, чтоб Иудеи готовы были к тому дню мстить врагам своим. 38 Гонцы, поехавшие верхом на быстрых конях царских, погнали скоро и поспешно, с царским повелением. Объявлен был указ и в Сузах, престольном городе.
39 И Мардохей вышел от царя в царском одеянии яхонтового и белого цвета и в большом золотом венце, и в мантии виссонной и пурпуровой. И город Сузы возвеселился и возрадовался. 40 А у Иудеев было тогда освещение и радость, и веселье, и торжество. 41 И во всякой области и во всяком городе, во всяком месте, куда только доходило повеление царя и указ его, была радость у Иудеев и веселье, пиршество и праздничный день. И многие из народов страны сделались Иудеями, потому что напал на них страх пред Иудеями.
1 І в той день цар Артаксеркс подарував Естері те, що належало дияволу Аманові, і цар закликав Мардохея, бо Естера призналась, що він її кровний. 2 А цар узяв перстень, який забрав у Амана, і дав його Мардохеєві, Естера ж настановила Мардохея над усім, що належало Аманові. 3 І, продовживши, промовила до царя, і припала до його ніг, і благала відсунути зло Амана й те, що він зробив юдеям. 4 А цар простягнув Естері золотий жезл, Естера ж устала, щоб постати перед царем. 5 І сказала Естера: Якщо ти вважаєш за відповідне, і я знайшла милість, нехай пошлють, щоб завернути листи, відіслані Аманом, в яких написано вигубити юдеїв, які є у твоєму царстві. 6 Адже як я зможу дивитися на страждання мого народу, і як я зможу врятуватися при погибелі мого роду? 7 І цар сказав Естері: Якщо я дав увесь маєток Амана, і я тобі подарував, і я його повісив на дереві, тому що він підняв руки на юдеїв, чого ще шукаєш? 8 Напишіть і ви від мого імені, як ви вважаєте, і запечатайте моїм перснем. На те, що пишеться за царським наказом і запечатане моїм перснем, не можна щось проти цього сказати. 9 І першого місяця, який є нісан, двадцять третього дня того року, скликано писарів і написано для юдеїв те, що наказано економам і володарям сатрапів від Індії аж до Ефіопії, — ста двадцяти сімом сатрапам — за країною і країною, за їхньою мовою. 10 Написано ж від царя і його перснем запечатане, і послали запис через листонош, 11 де наказав їм послуговуватися своїми законами в кожному місті, допомагати собі й чинити, як бажають з їхніми противниками і їхніми ворогами, 12 в один день у всьому царстві Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, який є адар.
E
12a Це є відпис листа, — те, що приписано: 12b Великий цар Артаксеркс тим, що від Індії аж до Ефіопії, — володарям ста двадцяти сімох країн сатрапій і тим, що думають про нашу радість! 12c Численні, які часто були вшановані повною добротою добродіїв, сильно зраділи 3 і не лише шукають, як заподіяти зло нашим підданим, а, будучи не в змозі зносити достаток, намагаються підставити і своїх добродіїв. 12d І не лише вилучають вдячність з-посеред людей, але, звеличені необізнаними з добром хвальками, вважають, що втечуть від відплати Бога, Який усе постійно все бачить, Який ненавидить зло. 12e Часто ж і багатьма з тих, котрі поставлені під владою, яким довірено керувати справами друзів, залюбки зробивши співвинними в невинній крові, обложили невиліковними нещастями, 12f обманом заподіяння зла, обманувши поганим помислом чисте розуміння володарів. 12g Це ж можна побачити не зі старих розповідей, які нам передали, як з того, що можна відшукати при наших ногах неправедно виконаного окаянними, які негідно володіють, 12h і треба нам подбати на майбутнє про спокій царства з миром для всіх людей, 12i послуговуючись змінами, і постійно розсуджуючи над розважливим рішенням про те, що перед нас приходить. 12k Бо оскільки Аман, син Амадата, македонець, який справді чужий від перської крові, що сильно віддалився від нашої доброти, від нас відчужившись, 12l скористався при цьому з того чоловіколюбства, яке маємо до всякого народу, щоб прозватися нашим батьком і бути найбільш шанованим з усіх, будучи другою особою після царського трону, 12m не зносячи гордості, намагався позбавити нас володіння і духу, 12n нашого спасителя, постійного добродія Мардохея і чистої цариці Естери разом з усім їхнім народом, випросивши на вигублення хитрими і різними вигадками. 12o Адже він задумав цим способом, взявши нас обеззброєними, владу персів передати Македонії. 12p Ми ж знаходимо, що не є злочинцями юдеї, які тричі грішним передані на знищення, а що вони живуть за праведними законами, 12q будучи синами найвищого, найбільшого, живого Бога, Який підтримує нам і нашим пращурам царство в найкращому порядку. 12r Отже, добре зробите, коли не послужитеся листами, відісланими Аманом, сином Амадата, 18 бо він, який це вчинив, повішений з усім домом біля брами Сузів, тому що Бог, Який усе тримає, швидко віддав йому заслужений суд. 12s А поставивши відпис цього листа на кожному місці відкрито, щоб юдеї послужилися власними законами 20 і щоб їх скріпити, аби вони на тринадцятий день дванадцятого місяця адара, того дня, відбили тих, які повстали проти них у час скорботи. 12t Адже Бог, Який усім володіє, замість вигублення вибраного народу зробив їм цю радість. 12u Тож ви між вашими визначними празниками з усякою радістю проводіть вказаний день, 23 щоб і тепер, і після цього було спасіння для нас і тих, що добре ставляться до персів, а для тих, що задумали проти нас зраду, — пам’ять знищення. 12x Кожне місто чи країна разом, яка за цим не вчинить, списом і вогнем хай будуть знищені в гніві! Хай стануть не лише непрохідними для людей, але й ворожими на весь час для звірів і птахів!
8
13 А приписи хай явно будуть виставлені в усьому царстві, щоб вони стали відомими всім юдеям на цей день, аби вони воювали з ворогами. 14 Отже, коні вийшли з поспіхом, щоб виконати сказане царем. Виставили наказ і в Сузах. 15 А Мардохей вийшов, одягнений в царський одяг і маючи золотий вінець і діадему з порфірового вісону. І ті, що в Сузах, побачивши, зраділи. 16 Юдеям було світло і радісно. 17 У місті і країні, де лишень виставлено наказ, де тільки показано повідомлення, радість і веселість юдеям, бенкетування та радість. І з-поміж народів численні обрізувалися і ставали юдеями через страх перед юдеями.