1 И сказал Господь Моисею, говоря: 2 освяти Мне каждого первенца, разверзающего всякие ложесна между сынами Израилевыми, от человека до скота, [потому что] Мои они. 3 И сказал Моисей народу: помните сей день, в который вышли вы из Египта, из дома рабства, ибо рукою крепкою вывел вас Господь оттоле, и не ешьте квасного: 4 сегодня выхо́дите вы, в месяце Авиве . 5 И когда введет тебя Господь [Бог твой] в землю Хананеев и Хеттеев, и Аморреев, и Евеев, и Иевусеев, [Гергесеев, и Ферезеев,] о которой клялся Он отцам твоим, что даст тебе землю, где течет молоко и мед, то совершай сие служение в сем месяце; 6 семь дней ешь пресный хлеб, и в седьмой день — праздник Господу; 7 пресный хлеб должно есть семь дней, и не должно находиться у тебя квасного хлеба, и не должно находиться у тебя квасного во всех пределах твоих. 8 И объяви в день тот сыну твоему, говоря: это ради того, что Господь [Бог] сделал со мною, когда я вышел из Египта. 9 И да будет тебе это знаком на руке твоей и памятником пред глазами твоими, дабы закон Господень был в устах твоих, ибо рукою крепкою вывел тебя Господь [Бог] из Египта. 10 Исполняй же устав сей в назначенное время, из года в год. 11 И когда введет тебя Господь [Бог твой] в землю Ханаанскую, как Он клялся тебе и отцам твоим, и даст ее тебе, — 12 отделяй Господу все [мужеского пола] разверзающее ложесна; и все первородное из скота, какой у тебя будет, мужеского пола, [посвящай] Господу, 13 а всякого из ослов, разверзающего [утробу], заменяй агнцем; а если не заменишь, выкупи его; и каждого первенца человеческого из сынов твоих выкупай. 14 И когда после спросит тебя сын твой, говоря: что это? то скажи ему: рукою крепкою вывел нас Господь из Египта, из дома рабства; 15 ибо когда фараон упорствовал отпустить нас, Господь умертвил всех первенцев в земле Египетской, от первенца человеческого до первенца из скота, — посему я приношу в жертву Господу все, разверзающее ложесна, мужеского пола, а всякого первенца из сынов моих выкупа́ю; 16 и да будет это знаком на руке твоей и вместо повязки над глазами твоими, ибо рукою крепкою Господь вывел нас из Египта.
17 Когда же фараон отпустил народ, Бог не повел его по дороге земли Филистимской, потому что она близка; ибо сказал Бог: чтобы не раскаялся народ, увидев войну, и не возвратился в Египет. 18 И обвел Бог народ дорогою пустынною к Чермному морю. И вышли сыны Израилевы вооруженные из земли Египетской. 19 И взял Моисей с собою кости Иосифа, ибо [Иосиф] клятвою заклял сынов Израилевых, сказав: посетит вас Бог, и вы с собою вынесите кости мои отсюда. 20 И двинулись [сыны Израилевы] из Сокхофа и расположились станом в Ефаме, в конце пустыни. 21 Господь же шел пред ними днем в столпе облачном, показывая им путь, а ночью в столпе огненном, светя им, дабы идти им и днем и ночью. 22 Не отлучался столп облачный днем и столп огненный ночью от лица [всего] народа.
1 І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: 2 Посвяти Мені кожного первістка, який народжується першим, — першим виходить з кожного лона: від людини до тварини серед Ізраїльських синів. Кожний із них — Мій. 3 І промовив Мойсей до народу: Запам’ятайте цей день, в який ви вийшли з Єгипту, з дому неволі, бо сильною рукою вивів вас Господь звідти. Тож не будете їсти заквашеного. 4 Адже сьогодні ви виходите — у місяць нових колосків . 5 І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, хетів, аморейців, евейців, євусейців, ґерґесейців і ферезейців, про яку поклявся твоїм батькам, що дасть тобі, у землю, яка тече молоком і медом, — то здійснюватимеш це служіння цього місяця. 6 Шість днів їстимете опрісноки, а сьомого дня — свято для Господа: 7 Опрісноки їстимете сім днів, — не з’явиться в тебе заквашене і не буде в тебе закваски в усіх твоїх околицях. 8 І сповістиш своєму синові того дня, кажучи: Це тому, що так учинив зі мною Господь Бог, коли я виходив з Єгипту. 9 І воно буде тобі за знак на твоїй руці, наче пам’ятка перед твоїми очима, щоб Господній закон був на твоїх устах. Адже сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. 10 У визначений час будеш дотримуватися цього закону з року в рік. 11 І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, — як і пообіцяв твоїм батькам, — і дасть її тобі, 12 то відділиш для Господа кожного чоловічої статі, хто першим вийшов з лона, — посвятиш Господу кожного чоловічої статі, який першим вийшов з лона, — і з худоби, і з твоїх домашніх тварин, які тобі народяться. 13 А кожне, котре перше вийде з лона ослиці, заміниш вівцею. Якщо ж не заміниш, то викупиш його. За кожного первородного чоловіка з твоїх синів заплатиш викуп. 14 Якщо ж після цього запитає тебе твій син, кажучи: Що це? — скажеш йому: Це тому, що сильною рукою вивів нас Господь з Єгипетської землі, з дому неволі. 15 Та після того, як фараон зробився непоступливим, щоб нас не відпустити, Господь вигубив кожного первістка в Єгипетській землі — від первістків з-поміж людей до первородних із домашніх тварин. Тому я приношу в жертву Господу кожного із чоловічої статі, хто першим виходить із лона, і плачу викуп за кожного первістка з моїх синів. 16 І буде це як знак на твоїй руці — непорушним перед твоїми очима, тому що сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. 17 Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його дорогою Филистимської землі, хоча було ближче. Оскільки Бог сказав: Щоб часом не каявся народ, коли побачить війну, і не повернувся до Єгипту. 18 І Бог повів народ в обхід, дорогою в пустелю, до Червоного моря, — в п’ятому поколінні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі. 19 Мойсей забрав із собою кості Йосифа, оскільки Йосиф узяв тверду клятву в Ізраїльських синів, кажучи: Вас неодмінно відвідає Господь, тож ви заберете звідси із собою мої кості! 20 Рушивши із Сокхота, сини Ізраїля отаборилися в Отомі, поблизу пустелі. 21 Бог же вів їх: удень — хмарним стовпом, щоб показувати їм дорогу, а вночі — полум’яним стовпом. 22 Не зникав хмарний стовп вдень і полум’яний стовп вночі з-перед усього народу.