1 Пою Господу, ибо Он высоко превознесся; коня и всадника его ввергнул в море. 2 Господь крепость моя и слава моя, Он был мне спасением. Он Бог мой, и прославлю Его; Бог отца моего, и превознесу Его. 3 Господь муж брани, Иегова имя Ему. 4 Колесницы фараона и войско его ввергнул Он в море, и избранные военачальники его потонули в Чермном море. 5 Пучины покрыли их: они пошли в глубину, как камень. 6 Десница Твоя, Господи, прославилась силою; десница Твоя, Господи, сразила врага. 7 Величием славы Твоей Ты низложил восставших против Тебя. Ты послал гнев Твой, и он попалил их, как солому. 8 От дуновения Твоего расступились воды, влага стала, как стена, огустели пучины в сердце моря. 9 Враг сказал: погонюсь, настигну, разделю добычу; насытится ими душа моя, обнажу меч мой, истребит их рука моя. 10 Ты дунул духом Твоим, и покрыло их море: они погрузились, как свинец, в великих водах. 11 Кто, как Ты, Господи, между богами? Кто, как Ты, величествен святостью, досточтим хвалами, Творец чудес? 12 Ты простер десницу Твою: поглотила их земля. 13 Ты ведешь милостью Твоею народ сей, который Ты избавил, — сопровождаешь силою Твоею в жилище святыни Твоей. 14 Услышали народы и трепещут: ужас объял жителей Филистимских; 15 тогда смутились князья Едомовы, трепет объял вождей Моавитских, уныли все жители Ханаана. 16 Да нападет на них страх и ужас; от величия мышцы Твоей да онемеют они, как камень, доколе проходит народ Твой, Господи, доколе проходит сей народ, который Ты приобрел. 17 Введи его и насади его на горе достояния Твоего, на месте, которое Ты соделал жилищем Себе, Господи, во святилище, которое создали руки Твои, Владыка! 18 Господь будет царствовать во веки и в вечность. 19 Когда вошли кони фараона с колесницами его и с всадниками его в море, то Господь обратил на них во́ды морские, а сыны Израилевы прошли по суше среди моря.
20 И взяла Мариам пророчица, сестра Ааронова, в руку свою тимпан, и вышли за нею все женщины с тимпанами и ликованием. 21 И воспела Мариам пред ними: пойте Господу, ибо высоко превознесся Он, коня и всадника его ввергнул в море.
22 И повел Моисей Израильтян от Чермного моря, и они вступили в пустыню Сур; и шли они три дня по пустыне и не находили воды. 23 Пришли в Мерру — и не могли пить воды в Мерре, ибо она была горька, почему и наречено тому [месту] имя: Мерра . 24 И возроптал народ на Моисея, говоря: что нам пить? 25 [Моисей] возопил к Господу, и Господь показал ему дерево, и он бросил его в воду, и вода сделалась сладкою. Там Бог дал народу устав и закон и там испытывал его. 26 И сказал: если ты будешь слушаться гласа Господа, Бога твоего, и делать угодное пред очами Его, и внимать заповедям Его, и соблюдать все уставы Его, то не наведу на тебя ни одной из болезней, которые навел Я на Египет, ибо Я Господь [Бог твой], целитель твой.
27 И пришли в Елим; там было двенадцать источников воды и семьдесят финиковых дерев, и расположились там станом при водах.
1 Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, — коня і вершника скинув у море. 2 Він — Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це — мій Бог, і я прославлю Його, Він — Бог мого батька, тож звеличу Його. 3 Господь — Він Той, Хто нищить війни, Господь — Ім’я Його. 4 Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі. 5 Морем покрив їх, — вони поринули в глибину, мов камінь. 6 Твоя правиця, Господи, прославилася силою, — Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів, 7 і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню, 8 і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, — застигли хвилі посеред моря. 9 Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, — рука моя пануватиме. 10 А Ти послав Свого Духа, і покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді. 11 Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе? 12 Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля. 13 Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі. 14 Почули народи — і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі. 15 Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, — їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану. 16 Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, — доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав. 17 Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, — це святиня, Господи, яку приготували Твої руки. 18 Господь царює на віки і віки, та й іще. 19 Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря. 20 Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли в хороводі за нею. 21 І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море. 22 І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття. 23 Прийшли вони до Мери , та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота. 24 І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити? 25 Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував. 26 Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатися до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я — Господь, Який тебе оздоровлює. 27 І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.