1 И встал Иаков и пошел в землю сынов востока [к Лавану, сыну Вафуила Арамеянина, к брату Ревекки, матери Иакова и Исава]. 2 И увидел: вот, на поле колодезь, и там три стада мелкого скота, лежавшие около него, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень. 3 Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на свое место, на устье колодезя. 4 Иаков сказал им [пастухам]: братья мои! откуда вы? Они сказали: мы из Харрана. 5 Он сказал им: знаете ли вы Лавана, сына Нахорова? Они сказали: знаем. 6 Он еще сказал им: здравствует ли он? Они сказали: здравствует; и вот, Рахиль, дочь его, идет с овцами. 7 И сказал [Иаков]: вот, дня еще много; не время собирать скот; напойте овец и пойдите, пасите. 8 Они сказали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец. 9 Еще он говорил с ними, как пришла Рахиль [дочь Лавана] с мелким скотом отца своего, потому что она пасла [мелкий скот отца своего]. 10 Когда Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей, то подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя и напоил овец Лавана, брата матери своей. 11 И поцеловал Иаков Рахиль, и возвысил голос свой и заплакал. 12 И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу ее и что он сын Ревеккин. А она побежала и сказала отцу своему [всё сие]. 13 Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его и поцеловал его, и ввел его в дом свой; и он рассказал Лавану всё сие. 14 Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.
15 И Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь служить мне, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе? 16 У Лавана же было две дочери; имя старшей: Лия; имя младшей: Рахиль. 17 Лия была слаба глазами, а Рахиль была красива станом и красива лицем. 18 Иаков полюбил Рахиль и сказал: я буду служить тебе семь лет за Рахиль, младшую дочь твою. 19 Лаван сказал [ему]: лучше отдать мне ее за тебя, нежели отдать ее за другого кого; живи у меня. 20 И служил Иаков за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее. 21 И сказал Иаков Лавану: дай жену мою, потому что мне уже исполнилось время, чтобы войти к ней. 22 Лаван созвал всех людей того места и сделал пир. 23 Вечером же взял [Лаван] дочь свою Лию и ввел ее к нему; и вошел к ней [Иаков]. 24 И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии. 25 Утром же оказалось, что это Лия. И [Иаков] сказал Лавану: что это сделал ты со мною? не за Рахиль ли я служил у тебя? зачем ты обманул меня? 26 Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей; 27 окончи неделю этой, потом дадим тебе и ту за службу, которую ты будешь служить у меня еще семь лет других. 28 Иаков так и сделал и окончил неделю этой. И [Лаван] дал Рахиль, дочь свою, ему в жену. 29 И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили. 30 [Иаков] вошел и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и служил у него еще семь лет других.
31 Господь [Бог] узрел, что Лия была нелюбима, и отверз утробу ее, а Рахиль была неплодна. 32 Лия зачала и родила [Иакову] сына, и нарекла ему имя: Рувим, потому что сказала она: Господь призрел на мое бедствие [и дал мне сына], ибо теперь будет любить меня муж мой. 33 И зачала [Лия] опять и родила [Иакову второго] сына, и сказала: Господь услышал, что я нелюбима, и дал мне и сего. И нарекла ему имя: Симеон. 34 И зачала еще и родила сына, и сказала: теперь-то прилепится ко мне муж мой, ибо я родила ему трех сынов. От сего наречено ему имя: Левий. 35 И еще зачала и родила сына, и сказала: теперь-то я восхвалю Господа. Посему нарекла ему имя Иуда. И перестала рождать.
1 Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава. 2 Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь. 3 Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.
4 Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана. 5 Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо. 6 А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями. 7 А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти. 8 Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець. 9 Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька. 10 Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. 11 Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав. 12 І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові. 13 Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події. 14 А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.
15 Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити. 16 У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль. 17 Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям. 18 І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку. 19 А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене. 20 І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав. 21 Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні. 22 Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.
23 А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею. 24 Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю. 25 Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув? 26 А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої. 27 Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.
28 Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину. 29 Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю. 30 І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.
31 Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною. 32 Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим , кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік! 33 І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон . 34 І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій . 35 І знову завагітніла, народила сина, і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я — Юда . І перестала народжувати.