1 Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа, 2 Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всем доме Его. 3 Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем бо́льшую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его, 4 ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог. 5 И Моисей верен во всем доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить; 6 а Христос — как Сын в доме Его; дом же Его — мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твердо сохраним до конца. 7 Почему, как говорит Дух Святой, «ныне, когда услышите глас Его, 8 не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне, 9 где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня и видели дела Мои сорок лет. 10 Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих; 11 посему Я поклялся во гневе Моем, что они не войдут в покой Мой». 12 Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого. 13 Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом. 14 Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твердо сохраним до конца, 15 доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота». 16 Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем. 17 На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне? 18 Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных? 19 Итак, видим, что они не могли войти за неверие.
Христос вищий за Мойсея
1 Тому, святі брати, учасники небесного покликання, роздумуйте про Апостола й Первосвященика нашого віровизнання — Ісуса,
2 Який вірний Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому Його домі.
3 Тому що Він настільки гідний більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.
4 Адже кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5 Отже, Мойсей був вірний у всьому його домі, як слуга — для засвідчення того, що мало бути сказане,
6 а Христос — як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.
Сьогодні — день спасіння
7 Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, коли почуєте Його голос,
8 не робіть закам’янілими ваші серця, як ото було під час нарікання в день випробування в пустелі,
9 де [Мене] спокушували ваші батьки, випробовували [Мене] й бачили Мої вчинки
10 впродовж сорока років. Тому Я обурився на цей рід і сказав: Постійно вони блукають серцем, вони не пізнали Моїх доріг, —
11 тому Я поклявся у Своєму гніві, що вони не ввійдуть до Мого відпочинку!
12 Бережіться, брати, щоби часом не було в когось з вас лукаве серце, повне невірства, щоб відступити від Живого Бога,
13 але потішайте себе щодня, доки ще «сьогодні» триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха.
14 Тому що ми стали співучасниками Христа, якщо цей початковий стан твердо збережемо аж до кінця,
15 як сказано: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця, як було під час нарікання.
16 Адже хто ті, які почули, але повстали? Хіба не всі ті, котрі вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 На кого ж Він був обурений сорок років? Чи не на тих, які згрішили й чиї кості полягли в пустелі?
18 Кому присягав, що не ввійдуть до Його відпочинку, як не тим, хто не послухався?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!