1 В те дни Езекия заболел смертельно. И пришел к нему пророк Исаия, сын Амосов, и сказал ему: так говорит Господь: сделай завещание для дома твоего, ибо ты умрешь, не выздоровеешь. 2 Тогда Езекия отворотился лицем к стене и молился Господу, говоря: 3 «о, Господи! вспомни, что я ходил пред лицем Твоим верно и с преданным Тебе сердцем и делал угодное в очах Твоих». И заплакал Езекия сильно.
4 И было слово Господне к Исаии, и сказано: 5 пойди и скажи Езекии: так говорит Господь, Бог Давида, отца твоего: Я услышал молитву твою, увидел слезы твои, и вот, Я прибавлю к дням твоим пятнадцать лет, 6 и от руки царя Ассирийского спасу тебя и город сей и защищу город сей. 7 И вот тебе знамение от Господа, что Господь исполнит слово, которое Он изрек. 8 Вот, я возвращу назад на десять ступеней солнечную тень, которая прошла по ступеням Ахазовым. И возвратилось солнце на десять ступеней по ступеням, по которым оно сходило.
9 Молитва Езекии, царя Иудейского, когда он болен был и выздоровел от болезни: 10 «Я сказал в себе: в преполовение дней моих должен я идти во врата преисподней; я лишен остатка лет моих. 11 Я говорил: не увижу я Господа, Господа на земле живых; не увижу больше человека между живущими в мире; 12 жилище мое снимается с места и уносится от меня, как шалаш пастушеский; я должен отрезать подобно ткачу жизнь мою; Он отрежет меня от основы; день и ночь я ждал, что Ты пошлешь мне кончину. 13 Я ждал до утра; подобно льву, Он сокрушал все кости мои; день и ночь я ждал, что Ты пошлешь мне кончину. 14 Как журавль, как ласточка издавал я звуки, тосковал как голубь; уныло смотрели глаза мои к небу: Господи! тесно мне; спаси меня. 15 Что скажу я? Он сказал мне, Он и сделал. Тихо буду проводить все годы жизни моей, помня горесть души моей. 16 Господи! так живут, и во всем этом жизнь моего духа; Ты исцелишь меня, даруешь мне жизнь. 17 Вот, во благо мне была сильная горесть, и Ты избавил душу мою от рва погибели, бросил все грехи мои за хребет Свой. 18 Ибо не преисподняя славит Тебя, не смерть восхваляет Тебя, не нисшедшие в могилу уповают на истину Твою. 19 Живой, только живой прославит Тебя, как я ныне: отец возвестит детям истину Твою. 20 Господь спасет меня; и мы во все дни жизни нашей со звуками струн моих будем воспевать песни в доме Господнем». 21 И сказал Исаия: пусть принесут пласт смокв и обложат им нарыв; и он выздоровеет. 22 А Езекия сказал: какое знамение, что я буду ходить в дом Господень?
1 Сталося ж, що в той час захворів Езекія — аж до смерті. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому: Так говорить Господь: Дай вказівки стосовно твого дому, бо ти вмираєш і не житимеш! 2 Тоді Езекія повернув своє обличчя до стіни і помолився до Господа, 3 кажучи: Згадай, Господи, як я ходив перед Тобою в правді праведним серцем, і я робив гідне перед Тобою! І заплакав Езекія великим плачем.
4 І було Господнє слово до Ісаї, кажучи: 5 Іди і скажи Езекії: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: Я почув голос твоєї молитви, і Я побачив твої сльози. Ось додаю до твого віку п’ятнадцять років. 6 Я спасу тебе з руки царя ассирійців і захищу це місто.
7 Це ж тобі знак від Господа, що Бог здійснить це слово: 8 тінь ступенів, які пройшло сонце, десять ступенів дому твого батька, поверну сонце на десять ступенів. І сонце пішло назад на десять ступенів, які пройшла тінь.
9 Молитва Езекії, царя Юдеї, коли він захворів і піднявся зі своєї хвороби: 10 Я сказав: На висоті своїх днів у брамах аду залишу решту літ. 11 Я сказав: Більше не побачу спасіння Бога на землі, більше не побачу людини 12 з мого роду. Я залишив решту свого життя. Вийшло воно і відійшло від мене, як той, хто згортає шатро, після того, як поставив; мій дух був у мені, як основа ткача, який наближається, щоб відтяти. У той день я був переданий 13 аж до ранку, наче левові. Так він розтрощив мої кості, бо від дня аж до ночі я був переданий. 14 Як ластівка, так закричу, і як голубка, так повчуся, бо очі мої перестали глядіти на висоту неба до Господа, Який мене визволив 15 і забрав біль моєї душі. 16 Господи, про це Тобі сповістили, і Ти підняв мій подих і, зрадівши, я ожив, 17 бо Ти підняв мою душу, щоб не загинула, і відкинув від мене всі мої гріхи. 18 Адже Тебе не хвалитимуть ті, хто в аді, і мертві Тебе не благословлятимуть, не надіятимуться і ті, хто в аді, на Твоє милосердя. 19 Ті, які живуть, Тебе благословлятимуть, — так, як і я. Віднині зроблю дітей, які сповістять Твою праведність, 20 Господи мого спасіння. І не спочину, благословляючи Тебе з псалтирем усі дні мого життя перед домом Бога.
21 І сказав Ісая до Езекії: Візьми плитку смоківниць, розітри, наліпи на тіло і будеш здоровим. 22 А Езекія сказав: Це знак, що я ввійду в дім Господа Бога.