1 Ефремляне собрались и перешли в Севину и сказали Иеффаю: для чего ты ходил воевать с Аммонитянами, а нас не позвал с собою? мы сожжем дом твой огнем и с тобою вместе. 2 Иеффай сказал им: я и народ мой имели с Аммонитянами сильную ссору; я звал вас, но вы не спасли меня от руки их; 3 видя, что ты не спасаешь меня, я подверг опасности жизнь мою и пошел на Аммонитян, и предал их Господь в руки мои; зачем же вы пришли ныне воевать со мною? 4 И собрал Иеффай всех жителей Галаадских и сразился с Ефремлянами, и побили жители Галаадские Ефремлян, говоря: вы беглецы Ефремовы, Галаад же среди Ефрема и среди Манассии. 5 И перехватили Галаадитяне переправу чрез Иордан от Ефремлян, и когда кто из уцелевших Ефремлян говорил: «позвольте мне переправиться», то жители Галаадские говорили ему: не Ефремлянин ли ты? Он говорил: нет. 6 Они говорили ему: «скажи: шибболет», а он говорил: «сибболет», и не мог иначе выговорить. Тогда они, взяв его, заколали у переправы чрез Иордан. И пало в то время из Ефремлян сорок две тысячи.
7 Иеффай был судьею Израиля шесть лет, и умер Иеффай Галаадитянин, и погребен в одном из городов Галаадских. 8 После него был судьею Израиля Есевон из Вифлеема. 9 У него было тридцать сыновей, и тридцать дочерей отпустил он из дома [в замужество], а тридцать дочерей взял со стороны за сыновей своих, и был судьею Израиля семь лет. 10 И умер Есевон и погребен в Вифлееме. 11 После него был судьею Израиля Елон Завулонянин и судил Израиля десять лет. 12 И умер Елон Завулонянин и погребен в Аиалоне, в земле Завулоновой. 13 После него был судьею Израиля Авдон, сын Гиллела, Пирафонянин. 14 У него было сорок сыновей и тридцать внуков, ездивших на семидесяти молодых ослах; он судил Израиля восемь лет. 15 И умер Авдон, сын Гиллела, Пирафонянин, и погребен в Пирафоне в земле Ефремовой, на горе Амаликовой.
1 Зібралися сини Єфрема і пішли до Сефіна, і звернулися до Єфти: Як це, що ти пішов воювати із синами Аммона, а нас не закликав іти з тобою? Ми спалимо твій дім вогнем! 2 А Єфта відповів їм: Чоловіком-оборонцем був я і мій народ, а сини Аммона дуже наглумилися наді мною. І закликав я до вас, та ви не врятували мене з їхньої руки. 3 І побачив я, що не було спасителя, і поклав я мою душу у свою руку, і пішов на синів Аммона, і Господь передав їх у мою руку. Навіщо ж прийшли ви до мене в цей день воювати зі мною?
4 І Єфта зібрав усіх ґалаадських мужів, і воював з Єфремом. І ґалаадські мужі побили Єфрема. Вони вбивали втікачів , бо казали: Ви, які врятувалися, — з Єфрема (Ґалаад посеред Єфрема і посеред Манасії). 5 І ґалаадські мужі захопили переходи єфремської частини Йордану, і було, коли говорили ті, які врятувалися з Єфрема: Ми хочемо перейти! — то ґалаадські мужі їх запитували: Хіба ви не з Єфрема? А ті казали: Ми не є! 6 І тоді їм говорили: Скажіть: Завіт ! Однак вони не могли так вимовити. Тож їх хапали, і вбивали їх на переходах Йордану; і полягло в той час з Єфрема сорок дві тисячі.
7 Єфта судив Ізраїль шість років. І помер Єфта, ґалаадець, і похований був у своєму місті Ґалааді.
8 Після нього Ізраїль судив Есевон з Вифлеєму. 9 У нього було тридцять синів і тридцять дочок, яких віддав за межі міста , і тридцять жінок ввів своїм синам з-за міста. Він судив Ізраїль сім років. 10 І помер Есевон, і був похований у Вифлеємі.
11 А після нього Ізраїль судив завулонець Елон. І він судив Ізраїль десять років. 12 Помер завулонець Елон, і поховали його в Елімі, у землі Завулона.
13 А після нього судив Ізраїль Лавдон, син Селлима, фраатонійця. 14 У нього було сорок синів і тридцять синів його синів, які сиділи на сімдесятьох ослах. І він судив Ізраїль вісім років. 15 І помер Лавдон, син Селлима, фраатонієць, і був похований у Фраатоні, у землі Єфрема, на горі Ланака.