1 В тот день воспела Девора и Варак, сын Авиноамов, сими словами: 2 Израиль отмщен, народ показал рвение; прославьте Господа! 3 Слушайте, цари, внимайте, вельможи: я Господу, я пою, бряцаю Господу Богу Израилеву. 4 Когда выходил Ты, Господи, от Сеира, когда шел с поля Едомского, тогда земля тряслась, и небо капало, и облака проливали воду; 5 горы таяли от лица Господа, даже этот Синай от лица Господа Бога Израилева. 6 Во дни Самегара, сына Анафова, во дни Иаили, были пусты дороги, и ходившие прежде путями прямыми ходили тогда окольными дорогами. 7 Не стало обитателей в селениях у Израиля, не стало, доколе не восстала я, Девора, доколе не восстала я, мать в Израиле. 8 Избрали новых богов, оттого война у ворот. Виден ли был щит и копье у сорока тысяч Израиля? 9 Сердце мое к вам, начальники Израилевы, к ревнителям в народе; прославьте Господа! 10 Ездящие на ослицах белых, сидящие на коврах и ходящие по дороге, пойте песнь! 11 Среди голосов собирающих стада при колодезях, там да воспоют хвалу Господу, хвалу вождям Израиля! Тогда выступил ко вратам народ Господень. 12 Воспряни, воспряни, Девора! воспряни, воспряни! воспой песнь! Восстань, Варак! и веди пленников твоих, сын Авиноамов! 13 Тогда немногим из сильных подчинил Он народ; Господь подчинил мне храбрых. 14 От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика; за тобою Вениамин, среди народа твоего; от Махира шли начальники, и от Завулона владеющие тростью писца. 15 И князья Иссахаровы с Деворою, и Иссахар так же, как Варак, бросился в долину пеший. В племенах Рувимовых большое разногласие. 16 Что сидишь ты между овчарнями, слушая блеяние стад? В племенах Рувимовых большое разногласие. 17 Галаад живет спокойно за Иорданом, и Дану чего бояться с кораблями? Асир сидит на берегу моря и у пристаней своих живет спокойно. 18 Завулон — народ, обрекший душу свою на смерть, и Неффалим — на высотах поля. 19 Пришли цари, сразились, тогда сразились цари Ханаанские в Фанаахе у вод Мегиддонских, но не получили нимало серебра. 20 С неба сражались, звезды с путей своих сражались с Сисарою. 21 Поток Киссон увлек их, поток Кедумим, поток Киссон. Попирай, душа моя, силу! 22 Тогда ломались копыта конские от побега, от побега сильных его. 23 Прокляните Мероз, говорит Ангел Господень, прокляните, прокляните жителей его за то, что не пришли на помощь Господу, на помощь Господу с храбрыми. 24 Да будет благословенна между женами Иаиль, жена Хевера Кенеянина, между женами в шатрах да будет благословенна! 25 Воды просил он: молока подала она, в чаше вельможеской принесла молока лучшего. 26 [Левую] руку свою протянула к колу, а правую свою к молоту работников; ударила Сисару, поразила голову его, разбила и пронзила висок его. 27 К ногам ее склонился, пал и лежал, к ногам ее склонился, пал; где склонился, там и пал сраженный. 28 В окно выглядывает и вопит мать Сисарина сквозь решетку: что долго не идет конница его, что медлят колеса колесниц его? 29 Умные из ее женщин отвечают ей, и сама она отвечает на слова свои: 30 верно, они нашли, делят добычу, по девице, по две девицы на каждого воина, в добычу полученная разноцветная одежда Сисаре, полученная в добычу разноцветная одежда, вышитая с обеих сторон, снятая с плеч пленника. 31 Так да погибнут все враги Твои, Господи! Любящие же Его да будут как солнце, восходящее во всей силе своей! — И покоилась земля сорок лет.
1 І Девора та Варак, син Авінеема, заспівали в той день, і вона виголосила: 2 Коли постали вожді в Ізраїлі, — у виборі народу благословіть Господа! 3 Послухайте, царі, послухайте, сильні сатрапи! Я співатиму Господу, заспіваю Богові Ізраїля. 4 Господи, при Твоєму виході із Сиїра, коли підводився Ти з поля Едома, земля затремтіла, небо засмутилося, і хмари крапали водою. 5 Гори порушилися в присутності Господа, — цей Синай в присутності Господа, Бога Ізраїля. 6 У дні Самеґара, сина Аната, у дні Яіли забракло царів і пішли протоптаними стежками, пішли покрученими шляхами. 7 Не стало порадника в Ізраїлі, не стало, аж доки не постала Девора, бо постала матір в Ізраїлі! 8 Забажали нових богів, як хліб ячмінний, чи побачу захист від списів у сорока тисячах. 9 Серце моє — в заповіданому Ізраїлеві. Сильні народу, благословіть Господа!
10 Ви, які сидите на ослах, які сидите на колісницях, 11 проголошуйте голосом тих, хто повертається, між тими, які веселяться! Там віддадуть справедливість Господу. Праведні отримали міць в Ізраїлі. Тоді Господній народ спустився до своїх міст. 12 Підіймись, підіймись, Деворо! Збуди десятки тисяч в народі! Підіймись, підіймись, говори в пісні! Устань, зміцнюючись, Вараче, — зміцни, Деворо, Варака! Захопи в полон твоїх бранців, сину Авінеема! 13 Коли зміцніла його сила? Господи, приборкай мені сильніших за мене. 14 Народ Єфрема нехай помститься їм у долині свого брата Веніаміна серед Твоїх народів. З мене, Махіра, вийшли допитливі, а із Завулона Господь воює за мене між сильними, які звідти, спроможного вести скіпетром. 15 В Іссахарі з Деворою послав своїх піших у долину. Навіщо ти живеш посеред губ? Простягнув ноги свої? У поділах Рувима — великі пошуки серця. 16 Навіщо мені сидіти між масфатемцями, щоб вислуховувати свистіння тих, які встають? Щоб перейти до того, що Рувима, великі пошуки серця. 17 Ґалаад отаборився на другому боці Йордану, і навіщо Дан живе в кораблях? Асир поселився біля берега морів і отаборився на його берегах. 18 Завулон — народ, який зганьбив свою душу до смерті, та Нефталим на висоті поля. 19 Прийшли царі й стали до бою, тоді воювали царі Ханаана в Тенаху біля води Маґедда, багато срібла вони не взяли. 20 З неба воювали зорі, зі свого чину воювали із Сісарою. 21 Потік Кісон викинув їх, потік кадимімський, потік Кісон. Потопче їх моя сильна душа. 22 Тоді відрубали копита коневі, тупотіння його сильних. 23 Прокляніть Марозу, — сказав Господній ангел, — прокляттям прокляніть тих, хто живе в ній, бо не пішли на допомогу Господу! Наш помічник — Господь — у сильних бійцях.
24 Нехай благословенна буде з жінок Яіла, дружина Хавера, кінейця, з-поміж жінок у наметах нехай буде благословенна. 25 Води він попросив у неї, і дала йому молока, у посудині сильних піднесла масло. 26 Свою ліву руку простягнула до кілка, праву свою — до робочої киянки, і вбитий був Сісара! Вона зранила його голову, розбила і пробила його скроню. 27 Між її стопами, схилившись, він упав, — заснув поміж її ніг. Де прихилив свою голову , там нещасний і поліг.
28 Через вікно гляділа матір Сісари, через решітку вдивляючись за тими, які були із Сісарою. Чому забарилася прибути його колісниця? Чому затрималися стопи його колісниць? 29 Мудрі її провідні жінки відповідали їй, і вона давала відповідь собі словами: 30 Хіба ж не знайдуть його, як він ділить здобич? Як приємне чинить приятелям — на голову сильного; здобич кольорова Сісарі, — розфарбована різнокольорова здобич, різнобарвно розфарбована здобич довкола його шиї… 31 Так, Господи, хай загинуть усі Твої вороги, а ті, хто Його любить, будуть наче схід сонця в його силах.
І земля мала спокій сорок років.