1 Между тем Олоферну, военачальнику войска Ассирийского, дано было знать, что сыны Израиля приготовились к войне: заложили входы в нагорную страну и укрепили стенами всякую вершину высокой горы, а на равнинах устроили преграды. 2 Он весьма разгневался и, призвав всех начальников Моава и вождей Аммона и всех правителей приморской страны, сказал им: 3 скажите мне, сыны Ханаана, что это за народ, живущий в нагорной стране, какие обитаемые ими города, много ли у них войска, в чем их крепость и сила, кто поставлен над ними царем, предводителем войска их, 4 и почему они больше всех, живущих на западе, упорствуют выйти мне навстречу? 5 Ахиор, предводитель всех сынов Аммона, сказал ему: выслушай, господин мой, слово из уст раба твоего; я скажу тебе истину об этом народе, живущем близ тебя в этой нагорной стране, и не выйдет лжи из уст раба твоего. 6 Этот народ происходит от Халдеев. 7 Прежде они поселились в Месопотамии, потому что не хотели служить богам отцов своих, которые были в земле Халдейской, 8 и уклонились от пути предков своих и начали поклоняться Богу неба, Богу, Которого они познали; и Халдеи выгнали их от лица богов своих, — и они бежали в Месопотамию и долго там обитали. 9 Но Бог их сказал, чтобы они вышли из места переселения и шли в землю Ханаанскую; они поселились там и весьма обогатились золотом, серебром и множеством скота. 10 Отсюда перешли они в Египет, так как голод накрыл лице земли Ханаанской, и там оставались, пока находили пропитание, и умножились там до того, что не было и числа роду их. 11 И восстал на них царь Египетский, употребил против них хитрость, обременяя их трудом и деланьем кирпича, и сделал их рабами. 12 Тогда они воззвали к Богу своему, — и Он поразил всю землю Египетскую неисцельными язвами, и Египтяне прогнали их от себя. 13 Бог иссушил перед ними Чермное море 14 и вел их путем Сины и Кадис-Варни; они выгнали всех обитавших в этой пустыне; 15 поселились в земле Аморреев, своею силою истребили всех Есевонитян, перешли Иордан, наследовали всю нагорную страну 16 и, прогнав от себя Хананея, Ферезея, Иевусея, Сихема и всех Гергесеян, жили в ней много дней. 17 И доколе не согрешили пред Богом своим, счастье было с ними, потому что с ними Бог, ненавидящий неправду. 18 Но когда уклонились от пути, который Он завещал им, то во многих войнах они потерпели весьма сильные поражения, отведены в плен, в чужую землю, храм Бога их разрушен, и города их взяты неприятелями. 19 Ныне же, обратившись к Богу своему, они возвратились из рассеяния, в котором были, овладели Иерусалимом, в котором святилище их, и поселились в нагорной стране, так как она была пуста. 20 И теперь, повелитель-господин, если есть заблуждение в этом народе, и они грешат пред Богом своим, и мы заметим, что в них есть это преткновение, то мы пойдем и победим их. 21 А если нет в этом народе беззакония, то пусть удалится господин мой, чтобы Господь не защитил их, и Бог их не был за них, и тогда мы для всей земли будем предметом поношения.
22 Когда Ахиор окончил эту речь, весь народ, стоявший вокруг шатра, возроптал, а вельможи Олоферна и все, населявшие приморье и землю Моава, заговорили: тотчас надобно убить его; 23 потому что мы не побоимся сынов Израиля: это — народ, у которого нет ни войска, ни силы для крепкого ополчения. 24 Итак пойдем, повелитель Олоферн, — и они сделаются добычею всего войска твоего.
1 І сповіщено Олофернові, воєводі сил Ассура, що сини Ізраїля готуються до війни, і замкнули гірські проходи, скріпили кожне верхів’я високої гори і поставили на рівнинах засідки. 2 Він сильно запалав гнівом і покликав усіх володарів Моава, вождів Аммона, усіх сатрапів узбережжя, 3 і сказав їм: Сповістіть мені, сини ханаанські, хто цей народ, що сидить у гірській околиці, і які вони міста населяють, і кількість їхньої сили, у чому ж полягає їхня сила і їхня міць, хто над ними поставлений царем, володарем їхнього війська, 4 і чому понад усіх, що живуть на заході, повертаються спинами, щоб не йти мені назустріч?
5 І сказав йому Ахіор, володар усіх синів Аммона: Нехай же мій пан вислухає слово з уст свого раба, і сповіщу тобі правду про цей народ, який населяє цю гірську околицю, що мешкає поблизу тебе, і не вийде обман з уст твого раба. 6 Цей народ походить з халдеїв. 7 Вони раніше мешкали в Месопотамії, але не забажали йти за богами їхніх батьків, які були в землі халдеїв. 8 І вони відійшли від дороги їхніх предків, і поклонилися Богові неба, Богові, Якого пізнали. Вони викинули їх з-перед обличчя своїх богів, втекли до Месопотамії і жили там багато днів. 9 І їхній Бог сказав вийти з їхнього поселення і піти в ханаанську землю, і вони поселилися там, і вони наповнилися золотом, сріблом і дуже численною худобою.
10 Оскільки голод покрив поверхню землі Ханаану, то вони пішли в Єгипет і мешкали там, аж доки не повернулися. І стали там великим числом, і не було рахунку їхньому народові. 11 І повстав проти них цар Єгипту, і обманули їх працею і цеглою, пригнобили їх і перетворили їх на рабів. 12 І вони закликали до їхнього Бога, і Він уразив усю єгипетську землю карами, яким не було ліку. І викинули їх єгиптяни з-перед свого обличчя. 13 І Бог перед ними перетворив Червоне море на сушу 14 і повів їх дорогою Синаю і Кадис-Варни. Він вигнав усіх, що мешкали в пустелі, 15 і вони жили в землі амореїв, і вигубили всіх есевонітів своєю силою. І, перейшовши Йордан, успадкували всю гірську околицю, 16 і вигнали з-перед свого обличчя Ханаанця, Ферезейця, Євусея, Сихема і всіх ґерґесейців, і проживали в ній багато днів.
17 Доки не згрішили перед їхнім Богом, доти з ними було добро, бо Бог, Який ненавидить неправду, є з ними. 18 Коли ж відступили від дороги, яку Він їм заповів, то були дуже сильно вигублені численними війнами і забрані в полон не до власної землі; храм їхнього Бога був знищений до основи, а їхні міста були забрані ворогами. 19 Тепер, повернувшись до їхнього Бога, прийшли з розсіяння, куди були розсіяні туди, і одержали Єрусалим, де є їхні святощі, і поселилися в гірських околицях, бо вони були запустілі. 20 Тож зараз, владико пане, якщо є провина через незнання в цьому народі, і вони грішать проти їхнього Бога, і ми побачимо, що в них є цей гріх, то підемо і завоюємо їх. 21 Якщо ж немає беззаконня в їхньому народі, то нехай обмине їх мій пан, щоб часом їхній Господь і їхній Бог не покрив їх щитом, — і ми станемо погордою перед усією землею.
22 І сталося, коли Ахіор припинив промовляти ці слова, то весь народ, що навколо шатра, і який стояв навкруги, загомонів, а володарі Олоферна, і всі, котрі населяли узбережжя і Моав, сказали, щоб його зарубати. 23 Бо ми не злякаємося синів Ізраїля, тому що ось народ, в якого немає ані сили, ані моці до сильної боротьби. 24 Тож підемо, і вони стануть їжею всьому твоєму війську, пане Олоферне.