1 В эти дни услышала Иудифь, дочь Мерарии, сына Окса, сына Иосифа, сына Озиила, сына Елкия, сына Анании, сына Гедеона, сына Рафаина, сына Акифона, сына Илия, сына Елиава, сына Нафанаила, сына Саламиила, сына Саласадая, сына Иеиля. 2 Муж ее Манассия, из одного с нею колена и племени, умер во время жатвы ячменя; 3 потому что, когда он стоял в поле близ вязавших снопы, зной пал на его голову, — и он слег в постель и умер в своем городе Ветилуе; его похоронили с отцами его на поле между Дофаимом и Валамоном. 4 И вдовствовала Иудифь в своем доме три года и четыре месяца. 5 Она сделала для себя на кровле дома своего шатер, возложила на чресла свои вретище, и были на ней одежды вдовства ее. 6 Она постилась все дни вдовства своего, кроме дней пред субботами и суббот, дней пред новомесячиями и новомесячий, и праздников и торжеств дома Израилева. 7 Она была красива видом и весьма привлекательна взором; муж ее Манассия оставил ей золото и серебро, слуг и служанок, скот и поля, чем она и владела. 8 И никто не укорял ее злым словом, потому что она была очень богобоязненна. 9 Услышала она о дурных речах народа против начальника, потому что они малодушествовали по причине оскудения воды, услышала Иудифь и о всех словах, которые сказал им Озия, как он поклялся им чрез пять дней сдать город Ассириянам, 10 и послала она служанку свою, распоряжавшуюся всем ее имуществом, пригласить Озию, Хаврина и Хармина, старейшин ее города.
11 Они пришли, — и она сказала им: выслушайте меня, начальники жителей Ветилуи! неправо слово ваше, которое вы сегодня сказали перед народом, и положили клятву, которую изрекли между Богом и вами, и сказали, что сдадите город нашим врагам, если на этих днях Господь не поможет нам. 12 Кто же вы, искушавшие сегодня Бога и ставшие вместо Бога посреди сынов человеческих? 13 Вот, вы теперь испытуете Господа Вседержителя, но никогда ничего не узнаете; 14 потому что вам не постигнуть глубины сердца у человека и не понять слов мысли его: как же испытаете вы Бога, сотворившего все это, и познаете ум Его, и поймете мысль Его? Нет, братья, не прогневляйте Господа Бога нашего! 15 Ибо если Он не захочет помочь нам в эти пять дней, то Он имеет власть защитить нас в какие угодно Ему дни, или поразить нас пред лицем врагов наших. 16 Не отдавайте же в залог советов Господа Бога нашего: Богу нельзя грозить, как человеку, нельзя и указывать Ему, как сыну человеческому. 17 Посему, ожидая от Него спасения, будем призывать Его к себе на помощь, и Он услышит голос наш, если это Ему будет угодно. 18 Ибо не было в родах наших, и нет в настоящее время ни колена, ни племени, ни народа, ни города у нас, которые кланялись бы богам рукотворенным, как было в прежние дни, 19 за что отцы наши преданы были мечу и расхищению и пали великим падением пред нашими врагами. 20 Но мы не знаем другого Бога, кроме Его, а потому и надеемся, что Он не презрит нас и никого из нашего рода. 21 Ибо с пленением нас падет и вся Иудея, и святыни наши будут разграблены, и Он взыщет осквернение их от уст наших, 22 и убиение братьев наших и пленение земли и опустошение наследия нашего обратит на нашу голову среди народов, которым мы будем порабощены, и будем в соблазн и поношение у тех, которые овладеют нами; 23 потому что рабство не послужит нам в честь, но Господь Бог наш вменит его в бесчестие. 24 Итак, братья, покажем братьям нашим, что от нас зависит жизнь их, и на нас утверждаются и святыни, и дом Господень , и жертвенник. 25 За все это возблагодарим Господа Бога нашего, Который испытует нас, как и отцов наших. 26 Вспомните, что́ Он сделал с Авраамом, чем искушал Исаака, что́ было с Иаковом в Сирской Месопотамии, когда он пас овец Лавана, брата матери своей: 27 как их искушал Он не для истязания сердца их, так и нам не мстит, а только для вразумления наказывает Господь приближающихся к Нему. 28 Озия сказал ей: все, что ты сказала, сказала от доброго сердца, и никто не будет противиться словам твоим, 29 ибо не с настоящего только дня известна мудрость твоя, но от начала дней твоих весь народ знает разум твой и доброе расположение твоего сердца. 30 Но народ истомился от жажды и принудил нас поступить так, как мы сказали им, и обязал нас клятвою, которой мы не нарушим. 31 Помолись же о нас, ибо ты жена благочестивая, и Господь пошлет дождь для наполнения водохранилищ наших, и мы больше не будем изнемогать от жажды . 32 Иудифь сказала им: послушайте меня, — и я совершу дело, которое пронесется сынами рода нашего в роды родов. 33 Станьте в эту ночь у ворот, а я выйду с моею служанкою, и в продолжение дней, после которых вы решили отдать город нашим врагам, Господь посетит Израиля моею рукою. 34 Только не расспрашивайте о моем предприятии, потому что я не скажу вам, доколе не совершится то, что я намерена сделать. 35 И сказал ей Озия и начальники: ступай с миром, и Господь Бог пред тобою на отмщение врагам нашим! 36 И вышли из шатра ее и пошли к полкам своим.
1 І в ті дні почула Юдита, дочка Мерарія, сина Окса, сина Йосифа, сина Озіїла, сина Елкія, сина Ананія, сина Ґедеона, сина Рафаїна, сина Ахітова, сина Ілія, сина Хелкія, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламіїла, сина Сарасадая, сина Ізраїля. 2 Її чоловік, Манасія, з її племені та її батьківщини. Він помер у дні жнив ячменю. 3 Бо наглядав над тими, що в’язали снопи в полі, і спека вразила його голову, він упав на своє ліжко й помер у своєму місті Ветулії, і похоронили його з його батьками на полі, що між Дотаїмом і Валамоном. 4 Юдита була вдовою у своєму домі три роки і чотири місяці. 5 Вона зробила собі шатро на покрівлі свого дому і накинула на свої плечі мішковину, а на ній був одяг її вдівства. 6 І вона постила всі дні свого вдівства, за винятком надвечір’я субот, самих субот, надвечір’я нових місяців, самих нових місяців, празників і святкових днів дому Ізраїля.
7 Вона була вродлива ззовні, — дуже гарна з вигляду. І залишив їй Манасія, її чоловік, золото, срібло, рабів, рабинь, худобу і поля, і вона залишилася над ними. 8 І не було такого, хто сказав би про неї погане слово, бо вона дуже боялася Бога. 9 І вона почула погані слова народу проти володаря, бо підупали духом від браку води, і Юдита почула всі слова, які сказав їм Озія, як і поклявся їм видати місто ассирійцям після п’ятьох днів. 10 І, пославши свою служницю, що була наставлена над усіма її маєтками, покликала Озію, Хаврія і Харміна, старійшин її міста, 11 і вони прийшли до неї, а вона їм сказала: Послухайте ж мене, володарі тих, що живуть у Ветулії! Через те, що недобре ваше слово, яке ви промовили перед народом у цей день, і ви дали цю клятву, яку ви заповіли між Богом і вами, і сказали, що віддасте місто вашим ворогам, якщо в них Господь не поверне до нас допомогу. 12 А тепер хто ви, ті, що випробували Бога сьогоднішнього дня і стали вище Бога серед людських синів? 13 І тепер ви дослідили Господа Вседержителя, та нічого не пізнаєте до віку. 14 Бо не знайдете глибини людського серця і не схопите слів Його розуму. І як дослідите Бога, Який створив це все, пізнаєте Його розум і знайдете Його розуміння? Зовсім ні, брати, не викликайте гніву Господа, нашого Бога! 15 Адже якщо Він не бажає допомогти вам упродовж п’яти днів, то Він має владу, у скількох днях бажає, виконати це чи знищити нас перед обличчям наших ворогів. 16 Ви ж не віддавайте в заставу задумів вашого Господа Бога, адже Бог — не як чоловік, щоб Йому погрожувати, ані як людський син, щоби захитатися. 17 Тому, пам’ятаючи те спасіння, що від Нього, прикличмо Його на допомогу нам, і Він вислухає наш голос, якщо Йому буде миле. 18 Адже не постав у наших родах, і немає сьогоднішнього дня ні племені, ні роду, ні народу, ні міста серед вас, які поклоняються рукотворним богам, як сталося в попередніх днях, 19 через що наші батьки були віддані на меч і на пограбування і впали великим падінням перед нашими ворогами.
20 Ми ж не пізнали іншого Бога, крім Нього. Через це надіємося, що не знехтує нами, ані нашим родом. 21 Бо коли ми будемо захоплені, так буде захоплена вся Юдея, і наші святощі будуть пограбовані, і їхнє опоганення вимагатиметься з нашої крові, а також 22 убивство наших братів, полонення землі та спустошення нашого спадку будуть повернені на нашу голову в народах, де лиш там служитимемо, і будемо спотиканням і погордою перед тими, що нами заволоділи. 23 Адже наше рабство не вийде на милість, але на безчестя поставить його Господь, Бог наш. 24 Тепер же, брати, покажімо нашим братам, тому що від нас залежить їхня душа, і за нами скріпити святе, дім і жертовник! 25 За це все дякуватимемо нашому Господу Богові, Який випробовує нас, як і наших батьків. 26 Пам’ятайте, що Він зробив з Авраамом, як випробував Ісаака і що сталося в Месопотамії сирійській з Яковом, який пас овець Лавана, брата своєї матері. 27 Бо не спалив, як їх, щоб випробувати вогнем їхнє серце, і не покарав нас, але на попередження Господь бичує тих, що наближаються до Нього.
28 І сказав їй Озія: Усе, що ти повідала, у доброму серці ти сказала, і немає нікого, хто буде протистояти твоїм словам. 29 Адже твоя мудрість явна не віднині, але від початку твоїх днів увесь народ пізнав твою мудрість, оскільки добрим є налаштування твого серця. 30 Але народ був дуже спраглий, і змусили нас зробити так, як ми їм сказали, і навести на нас клятву, яку не можемо переступити. 31 Тепер помолися за нас, бо ти є побожна жінка, і Господь пошле дощ, щоб наповнити наші стави, і більше не ослабнемо.
32 І сказала їм Юдита: Послухайте мене, і зроблю діло, яке буде на роди родів синам нашого роду. 33 Ви станете біля брами цієї ночі, а я вийду з моєю служницею, і в дні, після яких ви сказали, що віддасте місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїль моєю рукою. 34 Ви ж не вивідаєте моє діло, бо не скажу вам, аж доки не закінчиться те, що я чиню.
35 І сказав Озія та володарі до неї: Іди в мирі, і Господь Бог перед тобою на помсту нашим ворогам. 36 І, повернувшись із шатра, вони пішли до своїх призначень.