1 Слово, которое было к Иеремии от Господа, когда царь Седекия прислал к нему Пасхора, сына Молхиина, и Софонию, сына Маасеи священника, сказать ему : 2 «вопроси о нас Господа, ибо Навуходоносор, царь Вавилонский, воюет против нас; может быть, Господь сотворит с нами что-либо такое, как все чудеса Его, чтобы тот отступил от нас».
3 И сказал им Иеремия: так скажите Седекии: 4 так говорит Господь, Бог Израилев: вот, Я обращу назад воинские орудия, которые в руках ваших, которыми вы сражаетесь с царем Вавилонским и с Халдеями, осаждающими вас вне стены, и соберу оные посреди города сего; 5 и Сам буду воевать против вас рукою простертою и мышцею крепкою, во гневе и в ярости и в великом негодовании; 6 и поражу живущих в сем городе — и людей и скот; от великой язвы умрут они. 7 А после того, говорит Господь, Седекию, царя Иудейского, слуг его и народ, и оставшихся в городе сем от моровой язвы, меча и голода, предам в руки Навуходоносора, царя Вавилонского, и в руки врагов их и в руки ищущих души их; и он поразит их острием меча и не пощадит их, и не пожалеет и не помилует. 8 И народу сему скажи: так говорит Господь: вот, Я предлагаю вам путь жизни и путь смерти: 9 кто останется в этом городе, тот умрет от меча и голода и моровой язвы; а кто выйдет и предастся Халдеям, осаждающим вас, тот будет жив, и душа его будет ему вместо добычи; 10 ибо Я обратил лице Мое против города сего, говорит Господь, на зло, а не на добро; он будет предан в руки царя Вавилонского, и тот сожжет его огнем.
11 И дому царя Иудейского скажи : слушайте слово Господне: 12 дом Давидов! так говорит Господь: с раннего утра производите суд и спасайте обижаемого от руки обидчика, чтобы ярость Моя не вышла, как огонь, и не разгорелась по причине злых дел ваших до того, что никто не погасит. 13 Вот, Я — против тебя, жительница долины, скала равнины, говорит Господь, — против вас, которые говорите: «кто выступит против нас и кто войдет в жилища наши?» 14 Но Я посещу вас по плодам дел ваших, говорит Господь, и зажгу огонь в лесу вашем, и пожрет все вокруг него.
1 Слово, що було від Господа до Єремії, коли до нього цар Седекія послав Пасхора, сина Мелхії, і Софонію, сина священика Маассея, кажучи: 2 Запитайся за нас Господа, бо цар Вавилону виступив проти нас, чи вчинить Господь за всіма своїми гідними подиву ділами, і той відійде від нас? 3 І сказав їм Єремія: Так скажете Седекії, цареві Юди: 4 Так говорить Господь: Ось Я відвертаю воєнну зброю, якою ви воюєте з халдеями, що оточили вас ззовні муру, до середини цього міста, 5 і Я воюватиму проти вас простягненою рукою і сильною рукою з гнівом і великою люттю, 6 і Я поб’ю великою смертю всіх, що живуть у цьому місті, людей і худобу, і вони помруть. 7 І після цього, — говорить Господь, — видам Седекію, царя Юди, його слуг і народ, що залишився в цьому місті від смерті, від голоду і від меча, у руки їхніх ворогів, які шукають їхню душу, і порубають їх вістрям меча. Не пощаджу їх і не помилую їх.
8 І промовиш до цього народу: Так говорить Господь: Ось Я дав перед вашим обличчям дорогу життя і дорогу смерті. 9 Хто перебуває в цьому місті, помре від меча і від голоду, а хто вийде, щоб пристати до халдеїв, які вас оточили, житиме, і душа такого буде, як здобич, та житиме. 10 Тому що Я скріпив Моє обличчя проти цього міста на зло, а не на добро. Воно буде видане в руки царя Вавилону, і він його спалить вогнем. 11 Доме царя Юди, послухайте Господнє слово! 12 Доме Давида, так говорить Господь: Чиніть вранці суд і вихопіть пограбованого з руки того, що йому чинить зло, щоб Мій гнів не піднявся як вогонь і не розгорівся, і не буде того, хто загасить. 13 Ось Я до тебе, що живеш у долині Сор на рівнині, що говорите: Хто нас залякає? Чи хто ввійде до нашого помешкання? 14 Та Я запалю вогонь у його лісі, і він пожере все, що довкола нього.