1 За шесть дней до Пасхи пришел Иисус в Вифанию, где был Лазарь умерший, которого Он воскресил из мертвых. 2 Там приготовили Ему вечерю, и Марфа служила, и Лазарь был одним из возлежавших с Ним. 3 Мария же, взяв фунт нардового чистого драгоценного мира, помазала ноги Иисуса и отерла волосами своими ноги Его; и дом наполнился благоуханием от мира. 4 Тогда один из учеников Его, Иуда Симонов Искариот, который хотел предать Его, сказал: 5 Для чего бы не продать это миро за триста динариев и не раздать нищим? 6 Сказал же он это не потому, чтобы заботился о нищих, но потому что был вор. Он имел при себе денежный ящик и носил, что туда опускали. 7 Иисус же сказал: оставьте ее; она сберегла это на день погребения Моего. 8 Ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда. 9 Многие из Иудеев узнали, что Он там, и пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мертвых. 10 Первосвященники же положили убить и Лазаря, 11 потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса.
12 На другой день множество народа, пришедшего на праздник, услышав, что Иисус идет в Иерусалим, 13 взяли пальмовые ветви, вышли навстречу Ему и восклицали: осанна! благословен грядущий во имя Господне, Царь Израилев! 14 Иисус же, найдя молодого осла, сел на него, как написано: 15 Не бойся, дщерь Сионова! се, Царь твой грядет, сидя на молодом осле. 16 Ученики Его сперва не поняли этого; но когда прославился Иисус, тогда вспомнили, что та́к было о Нем написано, и это сделали Ему. 17 Народ, бывший с Ним прежде, свидетельствовал, что Он вызвал из гроба Лазаря и воскресил его из мертвых. 18 Потому и встретил Его народ, ибо слышал, что Он сотворил это чудо. 19 Фарисеи же говорили между собою: видите ли, что не успеваете ничего? весь мир идет за Ним.
20 Из пришедших на поклонение в праздник были некоторые Еллины. 21 Они подошли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин! нам хочется видеть Иисуса. 22 Филипп идет и говорит о том Андрею; и потом Андрей и Филипп сказывают о том Иисусу. 23 Иисус же сказал им в ответ: пришел час прославиться Сыну Человеческому. 24 Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, пав в землю, не умрет, то останется одно; а если умрет, то принесет много плода. 25 Любящий душу свою погубит ее; а ненавидящий душу свою в мире сем сохранит ее в жизнь вечную. 26 Кто Мне служит, Мне да последует; и где Я, там и слуга Мой будет. И кто Мне служит, того почтит Отец Мой. 27 Душа Моя теперь возмутилась; и что Мне сказать? Отче! избавь Меня от часа сего! Но на сей час Я и пришел.
28 Отче! прославь имя Твое. Тогда пришел с неба глас: и прославил и еще прославлю. 29 Народ, стоявший и слышавший то , говорил: это гром; а другие говорили: Ангел говорил Ему. 30 Иисус на это сказал: не для Меня был глас сей, но для народа. 31 Ныне суд миру сему; ныне князь мира сего изгнан будет вон. 32 И когда Я вознесен буду от земли, всех привлеку к Себе. 33 Сие говорил Он, давая разуметь, какою смертью Он умрет. 34 Народ отвечал Ему: мы слышали из закона, что Христос пребывает вовек; как же Ты говоришь, что должно вознесену быть Сыну Человеческому? кто Этот Сын Человеческий? 35 Тогда Иисус сказал им: еще на малое время свет есть с вами; ходите, пока есть свет, чтобы не объяла вас тьма: а ходящий во тьме не знает, куда идет. 36 Доколе свет с вами, веруйте в свет, да будете сынами света. Сказав это, Иисус отошел и скрылся от них. 37 Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него, 38 да сбудется слово Исаии пророка: Господи! кто поверил слышанному от нас? и кому открылась мышца Господня? 39 Потому не могли они веровать, что, как еще сказал Исаия, 40 народ сей ослепил глаза свои и окаменил сердце свое, да не видят глазами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их. 41 Сие сказал Исаия, когда видел славу Его и говорил о Нем. 42 Впрочем и из начальников многие уверовали в Него; но ради фарисеев не исповедывали, чтобы не быть отлученными от синагоги, 43 ибо возлюбили больше славу человеческую, нежели славу Божию. 44 Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня. 45 И видящий Меня видит Пославшего Меня. 46 Я свет пришел в мир, чтобы всякий верующий в Меня не оставался во тьме. 47 И если кто услышит Мои слова и не поверит, Я не сужу его, ибо Я пришел не судить мир, но спасти мир. 48 Отвергающий Меня и не принимающий слов Моих имеет судью себе: слово, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день. 49 Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить. 50 И Я знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, говорю, как сказал Мне Отец.
Помазання Ісуса дорогоцінним миром
1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
3 Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?
6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
8 бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Греки шукають Ісуса
20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
Отець з неба прославляє Сина
23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
24 Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Ісус говорить про Свій відхід
27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
29 А люди, які стояли й чули це , говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Зневіра народу
37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
42 Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Заповідь Божа — це вічне життя
44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50 І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!