1 Опротивела душе моей жизнь моя; предамся печали моей; буду говорить в горести души моей. 2 Скажу Богу: не обвиняй меня; объяви мне, за что Ты со мною борешься? 3 Хорошо ли для Тебя, что Ты угнетаешь, что презираешь дело рук Твоих, а на совет нечестивых посылаешь свет? 4 Разве у Тебя плотские очи, и Ты смотришь, как смотрит человек? 5 Разве дни Твои, как дни человека, или лета Твои, как дни мужа, 6 что Ты ищешь порока во мне и допытываешься греха во мне, 7 хотя знаешь, что я не беззаконник, и что некому избавить меня от руки Твоей? 8 Твои руки трудились надо мною и образовали всего меня кругом, — и Ты губишь меня? 9 Вспомни, что Ты, как глину, обделал меня, и в прах обращаешь меня? 10 Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня, 11 кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня, 12 жизнь и милость даровал мне, и попечение Твое хранило дух мой? 13 Но и то скрывал Ты в сердце Своем, — знаю, что это было у Тебя, — 14 что если я согрешу, Ты заметишь и не оставишь греха моего без наказания. 15 Если я виновен, горе мне! если и прав, то не осмелюсь поднять головы моей. Я пресыщен унижением; взгляни на бедствие мое: 16 оно увеличивается. Ты гонишься за мною, как лев, и снова нападаешь на меня и чудным являешься во мне. 17 Выводишь новых свидетелей Твоих против меня; усиливаешь гнев Твой на меня; и беды, одни за другими, ополчаются против меня. 18 И зачем Ты вывел меня из чрева? пусть бы я умер, когда еще ничей глаз не видел меня; 19 пусть бы я, как небывший, из чрева перенесен был во гроб! 20 Не малы ли дни мои? Оставь, отступи от меня, чтобы я немного ободрился, 21 прежде нежели отойду, — и уже не возвращусь, — в страну тьмы и сени смертной, 22 в страну мрака, каков есть мрак тени смертной, где нет устройства, где темно, как самая тьма.
1 Знеможений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Викажу, охоплений, гіркоту моєї душі 2 і скажу Господу: Не вчи мене безбожно чинити! І чому Ти мені так присудив? 3 Хіба добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, адже Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти прийняв? 4 Невже Ти бачиш, як бачить смертний, хіба Ти бачиш, як бачить людина? 5 Чи Твоє життя є людським, чи Твої роки людські? 6 Адже Ти відшукав моє беззаконня і вистежив мої гріхи. 7 Бо Ти знаєш, що я не чинив безбожно. Але хто є той, який спасає з Твоїх рук? 8 Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене уразив. 9 Згадай, що Ти мене утворив з глини, і знову повертаєш мене в землю. 10 Хіба не як молоко Ти мене видоїв, витиснув мене, подібно до сиру? 11 Шкірою і тілом Ти мене одягнув, кістьми і сухожиллями Ти мене зшив. 12 Життя і милосердя Ти мені дав, а Твій нагляд оберіг мій дух. 13 Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо для Тебе не є непосильним. 14 Адже коли грішу, Ти наді мною сторожиш, і безвинним від беззаконня Ти мене не зробив. 15 Бо якщо буду безбожний, горе мені! Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя. 16 Адже на мене полюють, наче на лева, щоб убити. І знову, повернувшись, Ти страшно нищиш мене, 17 обновляючи проти мене моє випробування, — гнів великий Ти виказав мені та навів на мене випробування. 18 Тож навіщо Ти мене вивів з лона матері , і я не помер, і мене око не побачило б , 19 і став би я, наче той, якого не існувало? Тож чому з лона я не був покладений у могилу? 20 Хіба не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити, 21 поки я піду, звідки не повернуся, у землю темряви і мороку, 22 в землю вічної темряви, де немає світла, і де не побачити життя смертної людини.