1 И повелел Господь большому киту поглотить Иону; и был Иона во чреве этого кита три дня и три ночи. 2 И помолился Иона Господу Богу своему из чрева кита 3 и сказал: к Господу воззвал я в скорби моей, и Он услышал меня; из чрева преисподней я возопил, и Ты услышал голос мой. 4 Ты вверг меня в глубину, в сердце моря, и потоки окружили меня, все воды Твои и волны Твои проходили надо мною. 5 И я сказал: отринут я от очей Твоих, однако я опять увижу святый храм Твой. 6 Объяли меня воды до души моей, бездна заключила меня; морскою травою обвита была голова моя. 7 До основания гор я нисшел, земля своими запорами навек заградила меня; но Ты, Господи Боже мой, изведешь душу мою из ада. 8 Когда изнемогла во мне душа моя, я вспомнил о Господе, и молитва моя дошла до Тебя, до храма святаго Твоего. 9 Чтущие суетных и ложных богов оставили Милосердаго своего, 10 а я гласом хвалы принесу Тебе жертву; что обещал, исполню: у Господа спасение! 11 И сказал Господь киту, и он изверг Иону на сушу.
1 І Господь наказав великому китові поглинути Йону. І Йона перебував у череві кита три дні й три ночі.
2 Йона помолився до свого Господа Бога із черева кита 3 і сказав: Я закричав у моїй печалі до мого Господа Бога, і Він мене вислухав! З утроби аду Ти почув мій крик, мій голос. 4 Ти мене кинув у глибину серця моря, і мене оточили потоки. Усі Твої висоти і Твої хвилі зійшли на мене. 5 І я сказав: Я відкинений від Твоїх очей. Тож чи зможу поглянути на Твій святий храм? 6 Полилася довкола мене вода, аж до душі, мене оточила остання безодня, моя голова зійшла в ущелини гір. 7 Я зійшов у землю, в якої її засуви — вічні засуви, і нехай підніметься тління мого життя, мій Господи Боже!
8 Коли в мені зникала моя душа, я згадав Господа, і нехай до Тебе зайде моя молитва, до Твого святого храму. 9 Хто береже марне і оманливе, залишили своє милосердя. 10 Я ж жертвуватиму Тобі голосом похвали і прославляння! Те, що я пообіцяв у молитві, я віддам на моє спасіння Господу.
11 І Він наказав китові, і той викинув Йону на сушу.