1 Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти; 2 и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.
3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и, раскаявшись, возвратил тридцать сребренников первосвященникам и старейшинам, 4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что́ нам до того? смотри сам. 5 И, бросив сребренники в храме, он вышел, пошел и удавился. 6 Первосвященники, взяв сребренники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови. 7 Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников; 8 посему и называется земля та «землею крови» до сего дня. 9 Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: и взяли тридцать сребренников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля, 10 и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь.
11 Иисус же стал пред правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь. 12 И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал. 13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя? 14 И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился. 15 На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели. 16 Был тогда у них известный узник, называемый Варавва; 17 итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом? 18 ибо знал, что предали Его из зависти. 19 Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него. 20 Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить. 21 Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву. 22 Пилат говорит им: что́ же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят. 23 Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее кричали: да будет распят. 24 Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы. 25 И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших. 26 Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию , собрали на Него весь полк 28 и, раздев Его, надели на Него багряницу; 29 и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский! 30 и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.
31 И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие. 32 Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его. 33 И, придя на место, называемое Голгофа, что значит: Лобное место, 34 дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить. 35 Распявшие же Его делили одежды Его, бросая жребий; 36 и, сидя, стерегли Его там; 37 и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: Сей есть Иисус, Царь Иудейский. 38 Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую. 39 Проходящие же злословили Его, кивая головами своими 40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста. 41 Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили: 42 других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него; 43 уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: Я Божий Сын. 44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
45 От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого; 46 а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или́, Или́! лама́ савахфани́? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил? 47 Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовет Он. 48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложи́в на трость, давал Ему пить; 49 а другие говорили: постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его. 50 Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух. 51 И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись; 52 и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли 53 и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град и явились многим. 54 Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий. 55 Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему; 56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.
57 Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса; 58 он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело; 59 и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею 60 и положил его в новом своем гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился. 61 Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.
62 На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату 63 и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну; 64 итак прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: воскрес из мертвых; и будет последний обман хуже первого. 65 Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете. 66 Они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать.
Ісуса ведуть до Пилата
1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Каяття Юди
3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
8 Тому те поле досі зветься Полем крові.
9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Суд у Пилата
11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника ! Дивіться самі!
25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію , зібрали через Нього весь підрозділ.
28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
Дорога на Голгофу
31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
36 і, посідавши, стерегли Його там.
37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Глузування над розп’ятим Ісусом
39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
45 Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю .
48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
Поховання Ісуса
57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Сторожа біля гробниці
62 Наступного дня, що після п’ятниці , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.