1 Оттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его. 2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его? 3 Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сестры? И соблазнялись о Нем. 4 Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем. 5 И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их. 6 И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
7 И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами. 8 И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе, 9 но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд. 10 И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места. 11 И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу. 12 Они пошли и проповедывали покаяние; 13 изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
14 Царь Ирод, услышав об Иисусе [ибо имя Его стало гласно], говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им. 15 Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков. 16 Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых. 17 Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней. 18 Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего. 19 Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла. 20 Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его. 21 Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, — 22 дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе; 23 и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства. 24 Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя. 25 И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя. 26 Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей. 27 И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его. 28 Он пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей. 29 Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
30 И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили. 31 Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда. 32 И отправились в пустынное место в лодке одни. 33 Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему. 34 Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много. 35 И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, — 36 отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть. 37 Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть? 38 Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы. 39 Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве. 40 И сели рядами, по сто и по пятидесяти. 41 Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех. 42 И ели все, и насытились. 43 И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов. 44 Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
45 И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ. 46 И, отпустив их, пошел на гору помолиться. 47 Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле. 48 И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их. 49 Они, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали. 50 Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь. 51 И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились, 52 ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено. 53 И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу. 54 Когда вышли они из лодки, тотчас жители , узнав Его, 55 обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился. 56 И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.
Холодна зустріч у Назареті
1 Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
2 А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
3 Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
4 А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
5 І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
6 І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Ісус посилає апостолів на проповідь
7 Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
8 І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
9 але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
10 І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
11 І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
12 І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
13 і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Смерть Івана Хрестителя
14 І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
15 Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
16 А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
17 Адже Ірод, пославши воїнів , схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
18 А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
19 Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
21 Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
22 увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
23 І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
24 І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
25 І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
26 І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
27 Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана . Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
28 та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
29 А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Необхідний відпочинок
30 І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
31 А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
32 Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
33 Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Чудо нагодування п’яти тисяч людей
34 Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
35 І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
36 тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
37 Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?
38 Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
39 І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
40 Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
41 Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
42 І всі вони поїли й наситилися,
43 а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
44 А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Ісус іде по воді
45 І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.
47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
48 Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
50 бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
51 Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
52 А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
Зцілення хворих у Генісаретському краї
53 І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
55 оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
56 І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.