1 И упрекали Мариам и Аарон Моисея за жену Ефиоплянку, которую он взял, — ибо он взял за себя Ефиоплянку, — 2 и сказали: одному ли Моисею говорил Господь? не говорил ли Он и нам? И услышал сие Господь. 3 Моисей же был человек кротчайший из всех людей на земле.
4 И сказал Господь внезапно Моисею и Аарону и Мариами: выйдите вы трое к скинии собрания. И вышли все трое. 5 И сошел Господь в облачном столпе, и стал у входа скинии, и позвал Аарона и Мариам, и вышли они оба. 6 И сказал: слушайте слова Мои: если бывает у вас пророк Господень, то Я открываюсь ему в видении, во сне говорю с ним; 7 но не так с рабом Моим Моисеем, — он верен во всем дому́ Моем: 8 устами к устам говорю Я с ним, и явно, а не в гаданиях, и образ Господа он видит; как же вы не убоялись упрекать раба Моего, Моисея? 9 И воспламенился гнев Господа на них, и Он отошел. 10 И облако отошло от скинии, и вот, Мариам покрылась проказою, как снегом. Аарон взглянул на Мариам, и вот, она в проказе. 11 И сказал Аарон Моисею: господин мой! не поставь нам в грех, что мы поступили глупо и согрешили; 12 не попусти, чтоб она была, как мертворожденный младенец , у которого, когда он выходит из чрева матери своей, истлела уже половина тела. 13 И возопил Моисей к Господу, говоря: Боже, исцели ее! 14 И сказал Господь Моисею: если бы отец ее плюнул ей в лице, то не должна ли была бы она стыдиться семь дней? итак пусть будет она в заключении семь дней вне стана, а после опять возвратится. 15 И пробыла Мариам в заключении вне стана семь дней, и народ не отправлялся в путь, доколе не возвратилась Мариам.
1 Маріам і Аарон нарікали на Мойсея за дружину-ефіопку, яку Мойсей взяв, бо ж узяв собі дружину-ефіопку. 2 Вони сказали: Хіба з одним Мойсеєм говорив Господь? Хіба й з нами не говорив? І Господь почув. 3 А цей чоловік, Мойсей, був дуже лагідний, — лагіднішій за всіх людей, які на землі. 4 Тож Господь негайно сказав Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть ви втрьох до намету свідчення. І вони втрьох вийшли до намету свідчення. 5 А Господь зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в намет свідчення. Були покликані Аарон і Маріам, і вони обоє вийшли. 6 А Він сказав їм: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й заговорю до нього вві сні. 7 Не так Мій слуга Мойсей. Він — довірений у всьому Моєму домі! 8 Обличчям до обличчя Я говорю з ним — явно, а не в притчах. І він побачив Господню славу. То чому ж ви не побоялися нарікати на Мого слугу Мойсея? 9 І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов. 10 І хмара відійшла від намету. Аж ось: Маріам — прокажена, біла, наче сніг. Аарон поглянув на Маріам, і бачить: вона — прокажена. 11 Тоді Аарон звернувся до Мойсея: Благаю, володарю, не покладай на нас відповідальність за цей гріх, оскільки ми впали в оману і тому згрішили. 12 Хай же вона не буде подібною до мерця, до недоношеної мертвої дитини, що вийшла з лона матері, і хвороба пожирає половину її тіла. 13 І закликав Мойсей до Господа, волаючи: Боже, благаю Тебе, очистити її! 14 А Господь сказав Мойсеєві: Якщо б її батько дійсно плюнув їй в обличчя, то чи не була б вона засоромленою сім днів? Хай же буде відлучена на сім днів, — перебуватиме поза табором, а після цього ввійде. 15 Тож Маріам на сім днів була відлучена, — перебувала поза табором. І народ не вирушив, доки Маріам не стала чистою. 16 А після цього народ вирушив з Асирота й отаборився в пустелі Фаран.