1 И подняло все общество вопль, и плакал народ во [всю] ту ночь; 2 и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы, и все общество сказало им: о, если бы мы умерли в земле Египетской, или умерли бы в пустыне сей! 3 и для чего Господь ведет нас в землю сию, чтобы мы пали от меча? жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам ; не лучше ли нам возвратиться в Египет? 4 И сказали друг другу: поставим себе начальника и возвратимся в Египет. 5 И пали Моисей и Аарон на лица свои пред всем собранием общества сынов Израилевых. 6 И Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин, из осматривавших землю, разодрали одежды свои 7 и сказали всему обществу сынов Израилевых: земля, которую мы проходили для осмотра, очень, очень хороша; 8 если Господь милостив к нам, то введет нас в землю сию и даст нам ее — эту землю, в которой течет молоко и мед; 9 только против Господа не восставайте и не бойтесь народа земли сей; ибо он достанется нам на съедение: защиты у них не стало, а с нами Господь; не бойтесь их. 10 И сказало все общество: побить их камнями! Но слава Господня явилась [в облаке] в скинии собрания всем сынам Израилевым.
11 И сказал Господь Моисею: доколе будет раздражать Меня народ сей? и доколе будет он не верить Мне при всех знамениях, которые делал Я среди его? 12 поражу его язвою и истреблю его, и произведу от тебя [и от дома отца твоего] народ многочисленнее и сильнее его. 13 Но Моисей сказал Господу: услышат Египтяне, из среды которых Ты силою Твоею вывел народ сей, 14 и скажут жителям земли сей, которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа сего, и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицем к лицу, и облако Твое стоит над ними, и Ты идешь пред ними днем в столпе облачном, а ночью в столпе огненном; 15 и если Ты истребишь народ сей, как одного человека, то народы, которые слышали славу Твою, скажут: 16 Господь не мог ввести народ сей в землю, которую Он с клятвою обещал ему, а потому и погубил его в пустыне. 17 Итак да возвеличится сила Господня, как Ты сказал, говоря: 18 Господь долготерпелив и многомилостив [и истинен], прощающий беззакония и преступления [и грехи], и не оставляющий без наказания, но наказывающий беззаконие отцов в детях до третьего и четвертого рода. 19 Прости грех народу сему по великой милости Твоей, как Ты прощал народ сей от Египта доселе.
20 И сказал Господь [Моисею]: прощаю по слову твоему; 21 но жив Я, [и всегда живет имя Мое,] и славы Господней полна вся земля: 22 все, которые видели славу Мою и знамения Мои, сделанные Мною в Египте и в пустыне, и искушали Меня уже десять раз, и не слушали гласа Моего, 23 не увидят земли, которую Я с клятвою обещал отцам их; [только детям их, которые здесь со Мною, которые не знают, что добро, что зло, всем малолетним, ничего не смыслящим, им дам землю, а] все, раздражавшие Меня, не увидят ее; 24 но раба Моего, Халева, за то, что в нем был иной дух, и он совершенно повиновался Мне, введу в землю, в которую он ходил, и семя его наследует ее; 25 Амаликитяне и Хананеи живут в долине; завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю.
26 И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря: 27 доколе злому обществу сему роптать на Меня? ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу. 28 Скажи им: живу Я, говорит Господь: как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам; 29 в пустыне сей падут тела ваши, и все вы исчисленные, сколько вас числом, от двадцати лет и выше, которые роптали на Меня, 30 не войдете в землю, на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас, кроме Халева, сына Иефонниина, и Иисуса, сына Навина; 31 детей ваших, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам , Я введу туда , и они узнают землю, которую вы презрели, 32 а ваши трупы падут в пустыне сей; 33 а сыны ваши будут кочевать в пустыне сорок лет, и будут нести наказание за блудодейство ваше, доколе не погибнут все тела ваши в пустыне; 34 по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю, вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день, дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною. 35 Я, Господь, говорю, и так и сделаю со всем сим злым обществом, восставшим против Меня: в пустыне сей все они погибнут и перемрут. 36 И те, которых посылал Моисей для осмотрения земли, и которые, возвратившись, возмутили против него все сие общество, распуская худую молву о земле, 37 сии, распустившие худую молву о земле, умерли, быв поражены пред Господом; 38 только Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин, остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.
39 И сказал Моисей слова сии пред всеми сынами Израилевыми, и народ сильно опечалился. 40 И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря: вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь, ибо мы согрешили. 41 Моисей сказал: для чего вы преступаете повеление Господне? это будет безуспешно; 42 не ходите, ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши; 43 ибо Амаликитяне и Хананеи там пред вами, и вы падете от меча, потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа. 44 Но они дерзнули подняться на вершину горы; ковчег же завета Господня и Моисей не оставляли стана. 45 И сошли Амаликитяне и Хананеи, живущие на горе той, и разбили их, и гнали их до Хормы, [и возвратились в стан.]
1 І піднялася вся громада, і здійняла голосіння; народ плакав усю ту ніч. 2 Усі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона. Уся громада казала їм: Краще б ми повмирали в Єгипетській землі чи в цій пустелі! О, якби ми повмирали! 3 І навіщо нас Господь вводить у цю землю: щоб нам полягти в битві? Наші жінки й діти стануть здобиччю. Тому, хіба тепер не краще нам повернутися в Єгипет? 4 І вони говорили один одному: Поставмо собі проводиря та повертаймося в Єгипет! 5 Тоді Мойсей з Аароном упали на обличчя перед усією громадою ізраїльських синів, 6 а Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, — з тих, хто оглядав землю, — роздерли на собі одяг, 7 і говорили до всієї громади ізраїльських синів, кажучи: Земля, що її ми оглянули, є дуже-дуже добра. 8 Якщо Господь вибирає нас, то і введе нас у цю землю й дасть її нам, — землю, що тече молоком і медом. 9 Але не будьте відступниками від Господа! Тож ви не лякайтеся народу тієї землі, бо він для нас — пожива. Адже сприятливий час відійшов від них, а серед нас — Господь! Не бійтеся їх! 10 Однак уся громада сказала: Закидати їх камінням! Та Господня слава з’явилася в хмарі над наметом свідчення — усім ізраїльським синам. 11 І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ підбурюватиме Мене? Доки не віритимуть Мені посеред усіх ознак, котрі Я вчинив серед них? 12 Уражу їх смертю і знищу їх! А тебе й дім твого батька зроблю великим та численним народом, — більшим, ніж цей. 13 Та Мойсей сказав Господу: І почує єгиптянин, що Своєю силою Ти вивів з-поміж них цей народ. 14 Але всі, хто живе на цій землі, чули, що Ти є Господом для цього народу, якому з’являєшся віч-на-віч, Господи; і Твоя хмара стала над ними, і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі. 15 А вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули Твоє Ім’я, говоритимуть, кажучи: 16 Оскільки Господь не зміг ввести цей народ в землю, котру їм пообіцяв у клятві, то вигубив його в пустелі. 17 А тепер, хай же прославиться Твоя сила, Господи, як Ти сказав, промовляючи: 18 Господь довготерпеливий, дуже милосердний і правдивий; прощає беззаконня, несправедливості й гріхи та жодним чином не вважатиме чистим винного, Котрий воздає за гріхи батьків дітям до третього й четвертого поколінь . 19 Прости гріх цьому народові за великим Твоїм милосердям, як і був Ти милосердним до них від Єгипту й аж дотепер! 20 А Господь сказав Мойсеєві: Я ще раз виявлю милосердя до них — за твоїм словом. 21 Але живу Я, і живе Моє Ім’я, і Господня слава наповнить усю землю! 22 Тому всі люди, які бачили Мою славу й ознаки, котрі Я вчинив у Єгипті і в цій пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухалися Мого голосу, — 23 таки не побачать землі, котру Я пообіцяв у клятві їхнім батькам! Але їхні діти, які є тут зі Мною, які не знають ще ні добра, ні зла, усякий недосвідчений та молодий, — цим Я дам землю! А всі, хто підбурював Мене, не побачать її! 24 Халев же, Мій раб, — оскільки в нього був інший дух і він пішов слідом за Мною, — то введу його в землю, в яку він уже ходив, і його потомство успадкує її! 25 Та амалик і ханаанець живуть у долині. Завтра ви поверніть і йдіть до пустелі шляхом Червоного моря. 26 І промовив Господь до Мойсея й Аарона, кажучи: 27 Доки бути цій злій громаді? Те, що вони нарікають на Мене, і скарги ізраїльських синів на вас Я почув. 28 Скажи їм: Я живу! — каже Господь. Що ви сказали до Моїх вух, те дійсно і зроблю вам. 29 У цій пустелі поляжуть ваші кості, — уся ваша кількість, ваші пораховані від двадцятилітніх і старші, які нарікали на Мене. 30 Ніхто з вас не ввійде в землю, над якою Я простягнув Свою руку, поклявшись вас на ній поселити, — крім Халева, сина Єфонії, та Ісуса, сина Навина. 31 А дітей, про яких ви сказали, що стануть здобиччю, Я введу в землю, і вони успадкують землю, яку ви відкинули. 32 А ваші кості поляжуть у цій пустелі. 33 Тож ваші сини будуть поглинатися пустелею сорок років і розплачуватимуться за вашу розпусту, доки не перетворяться в прах ваші кості в пустелі. 34 За кількістю тих днів, упродовж яких ви оглядали землю, — сорок днів, — будете розплачуватися за ваші гріхи сорок років — рік за день, — і ви пізнаєте гнів Мого обурення. 35 Я, Господь, це сказав! Насправді так зроблю із цією нікчемною громадою, яка об’єдналася проти Мене! Вони будуть вигублені в цій пустелі, — тут вони загинуть! 36 А ті люди, яких посилав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, нарікали на неї перед громадою та розпускали погані чутки про землю, — 37 померли від пошесті перед Господом ті люди, які говорили погане проти землі. 38 А Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглянути землю. 39 І Мойсей переказав ці слова всім ізраїльським синам, і народ дуже засмутився. 40 А вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми, присутні тут, підемо до краю, про який сказав Господь, бо ми згрішили. 41 Та Мойсей сказав: Чому ви порушуєте слово Господа? Успіху не буде у вас! 42 Не йдіть, бо немає з вами Господа, тож ви впадете перед вашими ворогами. 43 Адже там перед вами — амалик і ханаанець, і поляжете від меча, бо ви відвернулися, виявивши непослух Господу, тож Господа не буде посеред вас. 44 І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору. 45 Амалик же і ханаанець, які засіли на тій горі, спустилися і розгромили їх, і вигублювали їх аж до Ерми. І вони повернулися до табору.