1 Как снег летом и дождь во время жатвы, так честь неприлична глупому. 2 Как воробей вспорхнет, как ласточка улетит, так незаслуженное проклятие не сбудется. 3 Бич для коня, узда для осла, а палка для глупых. 4 Не отвечай глупому по глупости его, чтобы и тебе не сделаться подобным ему; 5 но отвечай глупому по глупости его, чтобы он не стал мудрецом в глазах своих. 6 Подрезывает себе ноги, терпит неприятность тот, кто дает словесное поручение глупцу. 7 Неровно поднимаются ноги у хромого, — и притча в устах глупцов. 8 Что влагающий драгоценный камень в пращу, то воздающий глупому честь. 9 Что колючий терн в руке пьяного, то притча в устах глупцов. 10 Сильный делает все произвольно: и глупого награждает, и всякого прохожего награждает. 11 Как пес возвращается на блевотину свою, так глупый повторяет глупость свою. 12 Видал ли ты человека, мудрого в глазах его? На глупого больше надежды, нежели на него. 13 Ленивец говорит: «лев на дороге! лев на площадях!» 14 Дверь ворочается на крючьях своих, а ленивец на постели своей. 15 Ленивец опускает руку свою в чашу, и ему тяжело донести ее до рта своего. 16 Ленивец в глазах своих мудрее семерых, отвечающих обдуманно. 17 Хватает пса за уши, кто, проходя мимо, вмешивается в чужую ссору. 18 Как притворяющийся помешанным бросает огонь, стрелы и смерть, 19 так — человек, который коварно вредит другу своему и потом говорит: «я только пошутил». 20 Где нет больше дров, огонь погасает, и где нет наушника, раздор утихает. 21 Уголь — для жара, и дрова — для огня, а человек сварливый — для разжжения ссоры. 22 Слова наушника — как лакомства, и они входят во внутренность чрева. 23 Что нечистым серебром обложенный глиняный сосуд, то пламенные уста и сердце злобное. 24 Устами своими притворяется враг, а в сердце своем замышляет коварство. 25 Если он говорит и нежным голосом, не верь ему, потому что семь мерзостей в сердце его. 26 Если ненависть прикрывается наедине, то откроется злоба его в народном собрании. 27 Кто роет яму, тот упадет в нее, и кто покатит вверх камень, к тому он воротится. 28 Лживый язык ненавидит уязвляемых им, и льстивые уста готовят падение.
1 Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
2 Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
3 Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
5 Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
6 Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
7 Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
8 Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
9 У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
10 Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
11 Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
12 Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
13 Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!
14 Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
16 Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
17 Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
18 Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
19 такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
20 При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
21 Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
22 Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
23 Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
24 Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
25 Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому , бо в його душі — сім лукавств.
26 Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
27 Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам ; хто котить камінь — на себе котить.
28 Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.