Аллилуия.
1 Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его. 2 Кто изречет могущество Господа, возвестит все хвалы Его? 3 Блаженны хранящие суд и творящие правду во всякое время! 4 Вспомни о мне, Господи, в благоволении к народу Твоему; посети меня спасением Твоим, 5 дабы мне видеть благоденствие избранных Твоих, веселиться веселием народа Твоего, хвалиться с наследием Твоим. 6 Согрешили мы с отцами нашими, совершили беззаконие, соделали неправду. 7 Отцы наши в Египте не уразумели чудес Твоих, не помнили множества милостей Твоих, и возмутились у моря, у Чермного моря. 8 Но Он спас их ради имени Своего, дабы показать могущество Свое. 9 Грозно рек морю Чермному, и оно иссохло; и провел их по безднам, как по суше; 10 и спас их от руки ненавидящего и избавил их от руки врага. 11 Воды покрыли врагов их, ни одного из них не осталось. 12 И поверили они словам Его, [и] воспели хвалу Ему. 13 Но скоро забыли дела Его, не дождались Его изволения; 14 увлеклись похотением в пустыне, и искусили Бога в необитаемой. 15 И Он исполнил прошение их, но послал язву на души их. 16 И позавидовали в стане Моисею и Аарону, святому Господню. 17 Разверзлась земля, и поглотила Дафана и покрыла скопище Авирона. 18 И возгорелся огонь в скопище их, пламень попалил нечестивых. 19 Сделали тельца у Хорива и поклонились истукану; 20 и променяли славу свою на изображение вола, ядущего траву. 21 Забыли Бога, Спасителя своего, совершившего великое в Египте, 22 дивное в земле Хамовой, страшное у Чермного моря. 23 И хотел истребить их, если бы Моисей, избранный Его, не стал пред Ним в расселине, чтобы отвратить ярость Его, да не погубит [их]. 24 И презрели они землю желанную, не верили слову Его; 25 и роптали в шатрах своих, не слушались гласа Господня. 26 И поднял Он руку Свою на них, чтобы низложить их в пустыне, 27 низложить племя их в народах и рассеять их по землям. 28 Они прилепились к Ваалфегору и ели жертвы бездушным, 29 и раздражали Бога делами своими, и вторглась к ним язва. 30 И восстал Финеес и произвел суд, — и остановилась язва. 31 И это вменено ему в праведность в роды и роды во веки. 32 И прогневали Бога у вод Меривы, и Моисей потерпел за них, 33 ибо они огорчили дух его, и он погрешил устами своими. 34 Не истребили народов, о которых сказал им Господь, 35 но смешались с язычниками и научились делам их; 36 служили истуканам их, которые были для них сетью, 37 и приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам; 38 проливали кровь невинную, кровь сыновей своих и дочерей своих, которых приносили в жертву идолам Ханаанским, — и осквернилась земля кровью; 39 оскверняли себя делами своими, блудодействовали поступками своими. 40 И воспылал гнев Господа на народ Его, и возгнушался Он наследием Своим 41 и предал их в руки язычников, и ненавидящие их стали обладать ими. 42 Враги их утесняли их, и они смирялись под рукою их. 43 Много раз Он избавлял их; они же раздражали [Его] упорством своим, и были уничижаемы за беззаконие свое. 44 Но Он призирал на скорбь их, когда слышал вопль их, 45 и вспоминал завет Свой с ними и раскаивался по множеству милости Своей; 46 и возбуждал к ним сострадание во всех, пленявших их. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш, и собери нас от народов, дабы славить святое имя Твое, хвалиться Твоею славою. 48 Благословен Господь, Бог Израилев, от века и до века! И да скажет весь народ: аминь! Аллилуия!
Слава:
1 Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.
2 Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?
3 Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!
4 Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,
5 щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.
6 Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.
7 Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.
8 Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.
9 Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;
10 спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.
11 Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.
12 Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
13 Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.
14 І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі .
15 І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.
16 У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.
17 І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.
18 В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.
19 І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові .
20 Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,
22 дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.
23 І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.
24 Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.
25 Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.
26 І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —
27 повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.
28 І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.
29 І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.
30 Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.
31 Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.
32 Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,
33 бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.
34 Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.
36 І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.
37 Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —
38 проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,
39 опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.
40 Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку
41 і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.
42 Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.
43 Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.
44 Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними , коли почув їхні благання.
45 І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —
46 розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так , хай так буде!