Начальнику хора. Псалом Давида.
1 Боже хвалы моей! не премолчи, 2 ибо отверзлись на меня уста нечестивые и уста коварные; говорят со мною языком лживым; 3 отвсюду окружают меня словами ненависти, вооружаются против меня без причины; 4 за любовь мою они враждуют на меня, а я молюсь; 5 воздают мне за добро злом, за любовь мою — ненавистью. 6 Поставь над ним нечестивого, и диавол да станет одесную его. 7 Когда будет судиться, да выйдет виновным, и молитва его да будет в грех; 8 да будут дни его кратки, и достоинство его да возьмет другой; 9 дети его да будут сиротами, и жена его — вдовою; 10 да скитаются дети его и нищенствуют, и просят хлеба из развалин своих; 11 да захватит заимодавец все, что есть у него, и чужие да расхитят труд его; 12 да не будет сострадающего ему, да не будет милующего сирот его; 13 да будет потомство его на погибель, и да изгладится имя их в следующем роде; 14 да будет воспомянуто пред Господом беззаконие отцов его, и грех матери его да не изгладится; 15 да будут они всегда в очах Господа, и да истребит Он память их на земле 16 за то, что он не думал оказывать милость, но преследовал человека бедного и нищего и сокрушенного сердцем, чтобы умертвить его; 17 возлюбил проклятие, — оно и придет на него; не восхотел благословения, — оно и удалится от него; 18 да облечется проклятием, как ризою, и да войдет оно, как вода, во внутренность его и, как елей, в кости его; 19 да будет оно ему, как одежда, в которую он одевается, и как пояс, которым всегда опоясывается. 20 Таково воздаяние от Господа врагам моим и говорящим злое на душу мою! 21 Со мною же, Господи, Господи, твори ради имени Твоего, ибо блага милость Твоя; спаси меня, 22 ибо я беден и нищ, и сердце мое уязвлено во мне. 23 Я исчезаю, как уклоняющаяся тень; гонят меня, как саранчу. 24 Колени мои изнемогли от поста, и тело мое лишилось тука. 25 Я стал для них посмешищем: увидев меня, кивают головами [своими]. 26 Помоги мне, Господи, Боже мой, спаси меня по милости Твоей, 27 да познают, что это — Твоя рука, и что Ты, Господи, соделал это. 28 Они проклинают, а Ты благослови; они восстают, но да будут постыжены; раб же Твой да возрадуется. 29 Да облекутся противники мои бесчестьем и, как одеждою, покроются стыдом своим. 30 И я громко буду устами моими славить Господа и среди множества прославлять Его, 31 ибо Он стоит одесную бедного, чтобы спасти его от судящих душу его.
Слава:1 На закінчення. Псалом Давида.
Боже, моєї хвали не обійди мовчанням.
2 Адже уста грішника й уста обманця розкрилися на мене, вони заговорили проти мене підступним язиком
3 і оточили мене ненависними словами, без причини вели боротьбу зі мною.
4 Замість того, щоб любити мене, нападали на мене, а я — молився.
5 Вони віддали мені злом за добро, і ненавистю — за мою любов.
6 Постав же над ним грішника, і нехай диявол стане праворуч від нього!
7 Коли він буде судитися, нехай вийде осудженим, а його молитва нехай стане гріхом.
8 Хай укоротяться його дні, а служіння його нехай забере інший.
9 Хай його сини стануть сиротами, а його дружина — вдовою.
10 Хай сини його, тиняючись, блукають і жебракують, хай будуть викинені зі своїх домів.
11 Нехай лихвар витягне з нього все, що він має, хай чужинці розграбують плоди праці його.
12 Хай не буде в нього захисника, хай не буде того, хто змилосердився би над його сиротами.
13 Діти його хай будуть приречені на вигублення, — в одному поколінні нехай пропаде його ім’я.
14 Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і гріх його матері хай не буде стертий.
15 Хай будуть вони постійно перед Господом, і нехай зникне пам’ять про них із землі.
16 За те, що не пам’ятав він чинити милосердя, а переслідував до смерті бідну, вбогу, зранену серцем людину.
17 Він полюбив прокляття, — тож вони зійдуть на нього. Не бажав благословення, — тож воно і віддалиться від нього.
18 Він одягнувся в прокляття, наче в одяг, тож просочилося воно в його нутро, як вода, у його кості, — як олія.
19 Нехай буде воно йому, як плащ, в який одягається, і як пояс, яким постійно підперізується.
20 Ось так перед Господом виглядає справа тих, які неправедно оскаржують мене і наговорюють зло на мою душу.
21 А Ти, Господи, Владико, вчини наді мною милосердя задля Твого Імені, бо добре Твоє милосердя.
22 Спаси мене, адже я бідний і вбогий, — і в мене стривожилося серце моє.
23 Я поник, як зникаюча тінь, мене струсили, як сарану.
24 Мої коліна ослабли від посту, а моє тіло змарніло від браку олії.
25 Тож я став для них посміховиськом: бачили мене і похитували своїми головами.
26 Допоможи мені, Господи, Боже мій, вирятуй мене за Своїм милосердям!
27 Хай дізнаються, що це Твоя рука, що Ти, Господи, зробив це.
28 Вони проклинатимуть, а Ти будеш благословляти. Хай осоромляться ті, які повстають проти мене, а Твій раб радітиме.
29 Щоби вкрилися ганьбою ті, котрі зводять на мене наклепи, хай накриються своїм соромом, наче подвійним одягом.
30 Вельми прославлятиму Господа своїми устами, величатиму Його між багатьма,
31 бо Він став по правиці нещасного, щоб врятувати від тих, які насідають на мою душу.