Песнь Давида.
1 Храни меня, Боже, ибо я на Тебя уповаю. 2 Я сказал Господу: Ты — Господь мой; блага мои Тебе не нужны. 3 К святым, которые на земле, и к дивным Твоим — к ним все желание мое. 4 Пусть умножаются скорби у тех, которые текут к богу чужому; я не возлию кровавых возлияний их и не помяну имен их устами моими. 5 Господь есть часть наследия моего и чаши моей. Ты держишь жребий мой. 6 Межи мои прошли по прекрасным местам, и наследие мое приятно для меня. 7 Благословлю Господа, вразумившего меня; даже и ночью учит меня внутренность моя. 8 Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь. 9 Оттого возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя успокоится в уповании, 10 ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление, 11 Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.
1 Напис Давида на таблиці. Збережи мене, Господи, бо я на Тебе покладаю надію.
2 Я сказав Господу: Ти — мій Господь, і мого добра Ти не потребуєш.
3 Святим, які в Його землі, — в них Він дивовижним чином виконав усі свої прагнення.
4 Їхні немочі намножилися; після цього вони поспішили. Та я нізащо не скликатиму їхніх кривавих зборищ і своїми устами не згадаю їхніх імен.
5 Господь — частка мого спадку і моєї долі; Ти — Той, Хто відновить мою спадщину.
6 Наділи випали мені в найкращих місцях , тож спадок мій — найкращий.
7 Благословлятиму Господа, Який дарував мені здатність розуміти. До того аж до ночі мені давало настанови моє нутро.
8 Я завжди бачив Господа переді мною, адже Він — праворуч, поряд зі мною, щоб я не похитнувся.
9 Через це зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє буде охоплене надією,
10 бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму святому побачити тління.
11 Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї, у Твоїй правиці — радість навіки.