1 Начальнику хора. О голубице, безмолвствующей в удалении. Писание Давида, когда Филистимляне захватили его в Гефе.
2 Помилуй меня, Боже! ибо человек хочет поглотить меня; нападая всякий день, теснит меня. 3 Враги мои всякий день ищут поглотить меня, ибо много восстающих на меня, о, Всевышний! 4 Когда я в страхе, на Тебя я уповаю. 5 В Боге восхвалю я слово Его; на Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне плоть? 6 Всякий день извращают слова мои; все помышления их обо мне — на зло: 7 собираются, притаиваются, наблюдают за моими пятами, чтобы уловить душу мою. 8 Неужели они избегнут воздаяния за неправду свою ? Во гневе низложи, Боже, народы. 9 У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у Тебя, — не в книге ли они Твоей? 10 Враги мои обращаются назад, когда я взываю к Тебе, из этого я узнаю́, что Бог за меня. 11 В Боге восхвалю я слово Его , в Господе восхвалю слово Его . 12 На Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне человек? 13 На мне, Боже, обеты Тебе; Тебе воздам хвалы, 14 ибо Ты избавил душу мою от смерти, [очи мои от слез,] да и ноги мои от преткновения, чтобы я ходил пред лицем Божиим во свете живых.
1 На закінчення. Про народ, віддалений від святині. Псалом Давида — на згадку про те, як його затримали филистимці в Ґеті.
2 Помилуй мене, Господи, бо по мені пройшлася людина, весь день гнітила мене, ворогувала зі мною.
3 Мої вороги весь день нападали на мене з погордою, адже безліч тих, які нападають на мене від світанку.
4 Вдень [не] буду боятися, бо на Тебе покладаю надію.
5 Перед Богом увесь день віддаватиму хвалу своїми словами. На Бога покладаю надію. Не матиму страху, бо що заподіє мені людина?
6 Весь день відчували огиду до моїх слів, усі їхні задуми — на зло мені.
7 Будуть жити поряд і таїти; вони вистежуватимуть мою п’яту, оскільки з нетерпінням чекають на мою душу.
8 У жодному разі Ти не врятуєш їх, у гніві, Боже, зведеш в могилу народи.
9 Я відкрив перед Тобою своє життя, Ти поклав сльози мої перед Собою, — як і є у Твоїй обітниці.
10 Того дня, коли я закличу до Тебе, мої вороги втечуть геть. Ось пізнав я, що Ти — мій Бог.
11 Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, у Господі віддаватиму хвалу Слову.
12 На Бога я покладаю надію, тож не буду боятися! Що заподіє мені людина?
13 На мені, о Боже, обітниці прославляти Тебе, які я виконаю.
14 Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги — від спотикання, щоб я у світлі живих був Богові до вподоби.