1 Начальнику хора. Не погуби. Писание Давида.
2 Подлинно ли правду говорите вы, судьи, и справедливо судите, сыны человеческие? 3 Беззаконие составляете в сердце, кладете на весы злодеяния рук ваших на земле. 4 С самого рождения отступили нечестивые, от утробы матери заблуждаются, говоря ложь. 5 Яд у них — как яд змеи, как глухого аспида, который затыкает уши свои 6 и не слышит голоса заклинателя, самого искусного в заклинаниях. 7 Боже! сокруши зубы их в устах их; разбей, Господи, челюсти львов! 8 Да исчезнут, как вода протекающая; когда напрягут стрелы, пусть они будут как переломленные. 9 Да исчезнут, как распускающаяся улитка; да не видят солнца, как выкидыш женщины. 10 Прежде нежели котлы ваши ощутят горящий терн, и свежее и обгоревшее да разнесет вихрь. 11 Возрадуется праведник, когда увидит отмщение; омоет стопы свои в крови нечестивого. 12 И скажет человек: «подлинно есть плод праведнику! итак есть Бог, судящий на земле!»
Слава:1 На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида. Спомин.
2 Чи ви дійсно правду говорите? Чи творите ви праведний суд, людські сини?
3 Та ж у серці ви виношуєте беззаконня на землі, ваші руки сплітають несправедливість.
4 Від народження грішники стали чужими, від материнського лона вони заблукали й говорили неправду.
5 Їхня лють схожа на зміїну, наче в глухої гадюки, яка затикає свої вуха
6 і не чує голосу заклинателів, — чаклуна, майстерного в чарах.
7 Бог [обламає] їхні зуби в їхніх пащах! Господь розтрощив ікла левів!
8 Вони зникнуть, як протікаюча вода. Він триматиме натягненим Свій лук, доки вони не ослабнуть.
9 Щезнуть вони, як розтоплений віск. Упав вогонь, і вони не побачили сонця.
10 Він, перш ніж ваше терня виросте в кущ тернини, — мов живих, наче в гніві, — пожере вас.
11 Зрадіє праведний, коли побачить відплату безбожним. Він омиє свої руки в крові грішного.
12 І скаже людина: є таки нагорода для праведного, є таки Бог, що вершить суд на землі над усіма!