Псалом Асафа.
1 Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем! 2 А я — едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, — 3 я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых, 4 ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их; 5 на работе человеческой нет их, и с прочими людьми не подвергаются ударам. 6 Оттого гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, как наряд, одевает их; 7 выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце; 8 над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока; 9 поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле. 10 Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею, 11 и говорят: «как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?» 12 И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство. 13 [И я сказал:] так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои, 14 и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро? 15 Но если бы я сказал: «буду рассуждать так», — то я виновен был бы пред родом сынов Твоих. 16 И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих, 17 доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их. 18 Так! на скользких путях поставил Ты их и низвергаешь их в пропасти. 19 Как нечаянно пришли они в разорение, исчезли, погибли от ужасов! 20 Как сновидение по пробуждении, так Ты, Господи, пробудив их , уничтожишь мечты их. 21 Когда кипело сердце мое, и терзалась внутренность моя, 22 тогда я был невежда и не разумел; как скот был я пред Тобою. 23 Но я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку; 24 Ты руководишь меня советом Твоим и потом примешь меня в славу. 25 Кто мне на небе? и с Тобою ничего не хочу на земле. 26 Изнемогает плоть моя и сердце мое: Бог твердыня сердца моего и часть моя вовек. 27 Ибо вот, удаляющие себя от Тебя гибнут; Ты истребляешь всякого отступающего от Тебя. 28 А мне благо приближаться к Богу! На Господа Бога я возложил упование мое, чтобы возвещать все дела Твои [во вратах дщери Сионовой].
1 Псалом Асафа. Який добрий Бог до Ізраїля, до тих, які щирі серцем!
2 А в мене ледь не похитнулися ноги, мало не послизнулися мої стопи.
3 Адже я заздрив беззаконним, коли бачив мирне життя грішників,
4 бо нема вороття в їхній смерті, ні підтримки в їхньому стражданні.
5 Серед людей, які важко працюють, їх нема, і їх не битимуть, як простолюд.
6 Тому їх опанувала гордість, вони вбрані — нарядилися в беззаконня і свою безбожність.
7 Їхнє беззаконня виступить, наче з жиру, вони попрямували за нахилами свого серця.
8 Вони подумали і заговорили лукаво, — пишномовно говорили неправду.
9 Проти неба підняли свої уста, а їхній язик пройшовся по землі.
10 Тому й народ мій повертає сюди, і благодатні дні прийдуть до них.
11 Вони говорили: Як дізнався Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Ось такі грішники й процвітають. Навіки заволоділи багатством.
13 Тож я сказав: Невже даремно я заховував у праведності своє серце і вмивав у невинності руки свої,
14 і зазнавав побоїв увесь день і особистих докорів вранці?
15 Якби я казав: Говоритиму так само, — ось був би я віроломним перед родом Твоїх синів.
16 Я розмірковував, як би зрозуміти це, — та воно виявилося важким для мене,
17 аж поки я не ввійшов у Божу святиню і не усвідомив, яким буде їхній кінець.
18 Однак, Ти за підступність віддав їм [злом], і скинув їх, коли вони піднеслися.
19 Як раптово прийшло на них спустошення! Зникли, загинули через своє беззаконня.
20 Як сон зникає після пробудження, так Ти, Господи, матимеш за ніщо і їхній образ у Своєму місті.
21 Адже моє серце запалало, і нутро моє осунулося.
22 Я, нікчемний, не розумів, став перед Тобою, як тварина.
23 Та я постійно з Тобою, Ти взяв мене за праву руку,
24 провадив мене Своєю порадою і прийняв мене зі славою.
25 Бо чим я володію на небі й чого, крім Тебе, я бажав на землі?
26 Моє серце і моє тіло виснажені, Боже мого серця; Боже, Ти моя частка навіки.
27 Ось загинуть ті, які віддаляються від Тебе; Ти повністю вигубив кожного, хто покинув Тебе.
28 Мені ж любо пристати до Бога, покласти на Господа мою надію, звіщати всі хвали Твої при брамах дочки Сіону.