1 Начальнику хора. По смерти Лабена. Псалом Давида.
2 Буду славить [Тебя], Господи, всем сердцем моим, возвещать все чудеса Твои. 3 Буду радоваться и торжествовать о Тебе, петь имени Твоему, Всевышний. 4 Когда враги мои обращены назад, то преткнутся и погибнут пред лицем Твоим, 5 ибо Ты производил мой суд и мою тяжбу; Ты воссел на престоле, Судия праведный. 6 Ты вознегодовал на народы, погубил нечестивого, имя их изгладил на веки и веки. 7 У врага совсем не стало оружия, и города́ Ты разрушил; погибла память их с ними. 8 Но Господь пребывает вовек; Он приготовил для суда престол Свой, 9 и Он будет судить вселенную по правде, совершит суд над народами по правоте. 10 И будет Господь прибежищем угнетенному, прибежищем во времена скорби; 11 и будут уповать на Тебя знающие имя Твое, потому что Ты не оставляешь ищущих Тебя, Господи. 12 Пойте Господу, живущему на Сионе, возвещайте между народами дела Его, 13 ибо Он взыскивает за кровь; помнит их, не забывает вопля угнетенных. 14 Помилуй меня, Господи; воззри на страдание мое от ненавидящих меня, — Ты, Который возносишь меня от врат смерти, 15 чтобы я возвещал все хвалы Твои во вратах дщери Сионовой: буду радоваться о спасении Твоем. 16 Обрушились народы в яму, которую выкопали; в сети, которую скрыли они, запуталась нога их. 17 Познан был Господь по суду, который Он совершил; нечестивый уловлен делами рук своих. 18 Да обратятся нечестивые в ад, — все народы, забывающие Бога. 19 Ибо не навсегда забыт будет нищий, и надежда бедных не до конца погибнет. 20 Восстань, Господи, да не преобладает человек, да судятся народы пред лицем Твоим. 21 Наведи, Господи, страх на них; да знают народы, что человеки они. 22 Для чего, Господи, стоишь вдали, скрываешь Себя во время скорби? 23 По гордости своей нечестивый преследует бедного: да уловятся они ухищрениями, которые сами вымышляют. 24 Ибо нечестивый хвалится похотью души своей; корыстолюбец ублажает себя. 25 В надмении своем нечестивый пренебрегает Господа: «не взыщет»; во всех помыслах его: «нет Бога!» 26 Во всякое время пути его гибельны; суды Твои далеки для него; на всех врагов своих он смотрит с пренебрежением; 27 говорит в сердце своем: «не поколеблюсь; в род и род не приключится мне зла»; 28 уста его полны проклятия, коварства и лжи; под языком его — мучение и пагуба; 29 сидит в засаде за двором, в потаенных местах убивает невинного; глаза его подсматривают за бедным; 30 подстерегает в потаенном месте, как лев в логовище; подстерегает в засаде, чтобы схватить бедного; хватает бедного, увлекая в сети свои; 31 сгибается, прилегает, — и бедные падают в сильные когти его; 32 говорит в сердце своем: «забыл Бог, закрыл лице Свое, не увидит никогда». 33 Восстань, Господи, Боже [мой], вознеси руку Твою, не забудь угнетенных [Твоих до конца]. 34 Зачем нечестивый пренебрегает Бога, говоря в сердце своем: «Ты не взыщешь»? 35 Ты видишь, ибо Ты взираешь на обиды и притеснения, чтобы воздать Твоею рукою. Тебе предает себя бедный; сироте Ты помощник. 36 Сокруши мышцу нечестивому и злому, так чтобы искать и не найти его нечестия. 37 Господь — царь на веки, навсегда; исчезнут язычники с земли Его. 38 Господи! Ты слышишь желания смиренных; укрепи сердце их; открой ухо Твое, 39 чтобы дать суд сироте и угнетенному, да не устрашает более человек на земле.
1 На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.
2 Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.
3 Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.
4 Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.
5 Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.
6 Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.
7 У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.
8 А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,
9 Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.
10 Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.
11 Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.
12 Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,
13 бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,
15 щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.
16 Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.
17 Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук.
(Пісня під час музичної паузи).18 Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.
19 А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.
20 Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.
21 Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди.
(Музична пауза).22 Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках?
23 Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали.
24 Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе.
25 Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема.
26 Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами.
27 Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха.
28 Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль.
29 Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним.
30 Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його.
31 Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними.
32 Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити.
33 А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних.
34 Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту?
35 А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті.
36 Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде.
37 Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі.
38 Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця,
39 щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.