1 Величие высоты, твердь чистоты, вид неба в славном явлении! 2 Солнце, когда оно является, возвещает о них при восходе: чудное создание, дело Всевышнего! 3 В полдень свой оно иссушает землю, и пред жаром его кто устоит? 4 Распаляют горн для работ плавильных, но втрое сильнее солнце палит горы: дыша пламенем огня и блистая лучами, оно ослепляет глаза. 5 Велик Господь, Который сотворил его, и по слову Его оно поспешно пробегает путь свой. 6 И луна всем в свое время служит указанием времен и знамением века: 7 от луны — указание праздника; свет ее умаляется по достижении ею полноты; 8 месяц называется по имени ее; она дивно возрастает в своем изменении; 9 это — глава вышних строев; она сияет на тверди небесной; 10 красота неба, слава звезд, блестящее украшение, владыка на высотах! 11 По слову Святаго звезды стоят по чину и не устают на страже своей. 12 Взгляни на радугу, и прославь Сотворившего ее: прекрасна она в сиянии своем! 13 Величественным кругом своим она обнимает небо; руки Всевышнего распростерли ее. 14 Повелением Его скоро сыплется снег, и быстро сверкают молнии суда Его. 15 Отверзаются сокровищницы и вылетают из них облака, как птицы. 16 Могуществом Своим Он укрепляет облака, и разбиваются камни града; 17 от взора Его потрясаются горы, и по изволению Его веет южный ветер. 18 Голос грома Его приводит в трепет землю, и северная буря и вихрь. 19 Он сыплет снег подобно летящим вниз крылатым, и ниспадение его — как опускающаяся саранча; 20 красоте белизны его удивляется глаз, и ниспадению его изумляется сердце. 21 И как соль, рассыпает Он по земле иней, который, замерзая, делается остроконечным. 22 Подует северный холодный ветер, — и из воды делается лед: он расстилается на всяком вместилище вод, и вода облекается как бы в латы; 23 поядает горы, и пожигает пустыню, и, как огонь, опаляет траву. 24 Но скорым исцелением всему служит туман; появляющаяся роса прохлаждает от зноя. 25 Повелением Своим Господь укрощает бездну и насаждает на ней острова. 26 Плавающие по морю рассказывают об опасностях на нем, и мы дивимся тому, что слышим ушами нашими: 27 ибо там необычайные и чудные дела, разнообразие всяких животных, роды чудовищ. 28 Чрез Него все успешно достигает своего назначения, и все держится словом Его. 29 Многое можем мы сказать, и однако же не постигнем Его, и конец слов: Он есть всё. 30 Где возьмем силу, чтобы прославить Его? ибо Он превыше всех дел Своих. 31 Страшен Господь и весьма велик, и дивно могущество Его! 32 Прославляя Господа, превозносите Его, сколько можете, но и затем Он будет превосходнее; 33 и величая Его, прибавьте силы: но не труди́тесь, ибо не постигнете. 34 Кто видел Его, и объяснит? и кто прославит Его, как Он есть? 35 Много сокрыто, что гораздо больше сего; ибо мы видим малую часть дел Его. 36 Всё сотворил Господь, и благочестивым даровал мудрость.
1 Гордість висоти, твердь чистоти, вигляд неба у видінні слави. 2 Сонце, коли з’являється, виходячи, проповідує дивовижну річ, діло Всевишнього. 3 У свій південь висушує країну, і перед його спекою хто встоїть? 4 Хто роздмухує піч, є в спекотних ділах. Сонце, що палить гори, потрійно гаряче . Воно видає вогняний дух і, випускаючи проміння, затемнює очі. 5 Великий Господь, що його зробив, і Своїми словами приспішив хід.
6 І місяць є завжди у своєму часі, щоб вказувати часи і знак віку. 7 Від місяця — знак свята, — світило, що зменшується до зникнення. 8 Кожний місяць має свою назву від того, що виростає дивовижно в зміні, спорядження обозів на висоті, що світить на небесній тверді. 9 Краса неба — слава зірок, прикраса, що світить на Господніх висотах. 10 За словами Святого стануть за присудом і не послабнуть у своїх сторожах. 11 Глянь на райдугу і поблагослови Того, Хто її створив, вона дуже гарна у своєму світінні. 12 Вона обійшла небо в поході слави, руки Всевишнього її розтягнули.
13 За Його наказом поспішив сніг, і Він спішно посилає стріли Свого суду. 14 Через це відкрилися скарбниці, і вилетіли хмари, як птахи. 15 У Його величності Він зробив хмари сильними, і град побив каміння. Голос Його грому завдав болю землі, 16 і під Його поглядом зрушаться гори. За Його волею подує південний вітер, 17 і північна буря та подув вітру. 18 Він посипає сніг, як птахи, що летять, і його осідання — як сарана, що осіла. Око буде захоплюватися красою його білості, а серце жахнеться його паданням. 19 Він сипле на землю іній, як сіль, і він, стверднувши, має гострі кінці. 20 Зимовий північний вітер подує, і ствердне лід на воді. Він розстилається на всьому зборі води, і його одягне вода, як панцир. 21 Він поїдає гори і спалить пустелю, і нищить зелень, як вогонь. 22 Мряка приспішує лікування всього, зустрічна роса веселить від спеки.
23 Своїм задумом Він втихомирив безодню і посадив у ній острови. 24 Ті, що плавають морем, розповідають про Його труди, і ми дивуємося тому, що чуємо нашими вухами. 25 Там преславні та дивовижні діла, різновидність усякого життя, творіння китів. 26 Через Нього провадить Його ангел, і все створене Його словом.
27 Багато скажемо і не охопимо все, і кінець слів: Він є все. 28 Як матимемо силу хвалити? Бо Він великий понад усі Його діла. 29 Страшний Господь і дуже великий, і Його сила дивовижна. 30 Прославляючи Господа, піднесіть Його вгору, наскільки лише зможете, бо Він ще й від цього вищий. І, підносячи Його вгору, примножте силу, не спочивайте, бо не охопите. 31 Хто Його побачив і розповість? І хто Його звеличує так, як Він є? 32 Багато зі схованого є більше від цього, бо ми побачили мало Його діл. 33 Адже Господь зробив усе і дав побожним мудрість.