1 И подошли к дому Рагуила. Сарра встретила и приветствовала их, и они ее, и ввела их в дом. 2 И сказал Рагуил Едне, жене своей: как похож этот юноша на Товита, сына брата моего! 3 И спросил их Рагуил: откуда вы, братья? Они отвечали ему: мы из сынов Неффалима, плененных в Ниневию. 4 Еще спросил их: знаете ли брата нашего Товита? Они отвечали: знаем. Потом спросил: здравствует ли он? Они отвечали: жив и здоров. 5 А Товия сказал: это мой отец. 6 И бросился к нему Рагуил и целовал его и плакал. 7 И благословил его и сказал: ты сын честного и доброго человека. Но, услышав, что Товит потерял зрение, опечалился и плакал; 8 плакали и Една, жена его, и Сарра, дочь его. И приняли их весьма радушно 9 и закололи овна, и предложили обильные снеди. Товия же сказал Рафаилу: брат Азария, переговори, о чем ты говорил на пути; пусть устроится это дело! 10 И он передал эту речь Рагуилу, а Рагуил сказал Товии: ешь, пей и веселись, ибо тебе надлежит взять мою дочь. Впрочем скажу тебе правду: 11 я отдавал свою дочь семи мужам и, когда они входили к ней, в ту же ночь умирали. Но ты ныне будь весел! И сказал Товия: я ничего не буду здесь есть до тех пор, пока не сговоритесь и не условитесь со мною. Рагуил сказал: возьми ее теперь же по праву; ты брат ее, и она твоя. Милосердый Бог да устроит вас наилучшим образом! 12 И призвал Сарру, дочь свою, и, взяв руку ее, отдал ее Товии в жену и сказал: вот, по закону Моисееву, возьми ее и веди к отцу твоему. И благословил их. 13 И призвал Едну, жену свою, и, взяв свиток, написал договор и запечатал. 14 И начали есть. 15 И призвал Рагуил Едну, жену свою, и сказал ей: приготовь, сестра, другую спальню и введи ее. 16 И сделала, как он сказал; и ввела ее туда, и заплакала, и приняла взаимно слезы дочери своей и сказала ей: 17 успокойся, дочь; Господь неба и земли даст тебе радость вместо печали твоей. Успокойся, дочь моя !
1 І вони прийшли до Екватани, і приходять до хати Раґуїла, а Сарра зустріла їх і привітала їх, а вони її, і вона ввела їх у дім. 2 І сказав Раґуїл Едні, своїй жінці: Як молодець подібний до мого родича Товита. 3 І запитав їх Раґуїл: Звідки є ви, брати? І сказали йому: З полонених синів Нефталима в Ніневії. 4 А він сказав їм: Чи знаєте нашого брата Товита? Вони ж відказали: Знаємо. 5 І він сказав їм: Чи він здоровий? Вони ж сказали: І живе, і здоровий. І сказав Товія: Він — мій батько. 6 І підійшов Раґуїл, поцілував його і заплакав, поблагословив його і сказав йому: О, гарний і добрий він чоловік! І, почувши, що Товит втратив зір, засмутився і заплакав. 7 Една, його жінка, і Сарра, його дочка, заплакали і прийняли їх гостинно. 8 Закололи барана з овець і поклали багато страв.
9 І Товія сказав Рафаїлові: Брате Азаріє, заговори про те, про що ти говорив у дорозі, і нехай довершиться діло. 10 І він передав слово Раґуїлові. І сказав Раґуїл Товії: Їж, пий і будь веселим, бо тобі належиться взяти мою дитину, лише відкрию тобі правду. 11 Дав я мою дитину сімом чоловікам, і коли лишень входили до неї, то помирали вночі. Але тепер будь веселим. 12 І сказав Товія: Не покуштую тут нічого, аж доки не поставите і не затвердите мені. І сказав Раґуїл: Візьми її тепер за судом. Ти ж — її брат, і вона твоя. А милосердний Бог нехай дасть вам найкраще. 13 І він покликав свою дочку Сарру, і, взявши її за руку, дав її Товії за жінку і сказав: Ось, бери її за законом Мойсея і поведи до твого батька. І він поблагословив їх. 14 І покликав він Едну, свою жінку, і, взявши книжку, написав листа, і запечатали. І вони почали їсти.
15 І покликав Раґуїл свою жінку Едну, і сказав їй: Сестро, приготуй другу кімнату і введи її. 16 І та зробила так, як він сказав, і ввела її туди, і замкнула. І прийняла сльози своєї дочки, і їй сказала: 17 Будь мужньою, дитино, Господь неба і землі нехай дасть тобі милість замість цього твого смутку, будь мужньою, дочко.