1 Когда окончили ужин, ввели к ней Товию. 2 Он же идя вспомнил слова Рафаила и взял курильницу, и положил сердце и печень рыбы, и курил. 3 Демон, ощутив этот запах, убежал в верхние страны Египта, и связал его Ангел.
4 Когда они остались в комнате вдвоем, Товия встал с постели и сказал: встань, сестра, и помолимся, чтобы Господь помиловал нас. 5 И начал Товия говорить: благословен Ты, Боже отцов наших, и благословенно имя Твое святое и славное во веки! Да благословляют Тебя небеса и все творения Твои! 6 Ты сотворил Адама и дал ему помощницею Еву, подпорою — жену его. От них произошел род человеческий. Ты сказал: нехорошо быть человеку одному, сотворим помощника, подобного ему. 7 И ныне, Господи, я беру сию сестру мою не для удовлетворения похоти, но поистине как жену : благоволи же помиловать меня, и дай мне состариться с нею! 8 И она сказала с ним: аминь. 9 И оба спокойно спали в эту ночь. Между тем Рагуил встав пошел и выкопал могилу, 10 говоря: не умер ли и этот? 11 И пришел Рагуил в дом свой 12 и сказал Едне, жене своей: пошли одну из служанок посмотреть, жив ли он; если нет, похороним его, и никто не будет знать. 13 Служанка, отворив дверь, вошла и увидела, что оба они спят. 14 И выйдя объявила им, что он жив.
15 И благословил Рагуил Бога, говоря: благословен Ты, Боже, всяким благословением чистым и святым! Да благословляют Тебя святые Твои, и все создания Твои, и все Ангелы Твои, и все избранные Твои, да благословляют Тебя во веки! 16 Благословен Ты, что возвеселил меня, и не случилось со мною так, как я думал, но сотворил с нами по великой Твоей милости! 17 Благословен Ты, что помиловал двух единородных! Доверши, Владыка, милость над ними: дай им окончить жизнь во здравии, с весельем и милостью! 18 И приказал рабам своим зарыть могилу. 19 И сделал для них брачный пир на четырнадцать дней. 20 И сказал ему Рагуил с клятвою прежде исполнения дней брачного пира: не уходи, доколе не исполнятся эти четырнадцать дней брачного пира; 21 а тогда, взяв половину имения, благополучно отправляйся к отцу твоему: остальное же получишь , когда умру я и жена моя.
1 Коли ж закінчили вечеряти, ввели Товію до неї. 2 Він же, ідучи, згадав слова Рафаїла і взяв попіл ладану, наклав серце риби і печінку, і покурив. 3 Коли ж демон занюхав запах, то втік до верхніх частин Єгипту, і ангел його зв’язав. 4 Коли ж вони обоє замкнулися, Товія встав з ліжка і сказав: Устань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас. 5 І Товія почав говорити: Благословенний, Ти, Боже наших батьків, і благословенне Твоє святе і славне Ім’я навіки! Нехай Тебе благословлять небеса і все Твоє створіння! 6 Ти створив Адама і дав йому для підтримки помічницю Єву, його жінку. Від них було насіння людей. Ти сказав: Недобре бути самому чоловікові, зробімо йому помічника, подібного до нього. 7 І тепер, Господи, не через розпусту я беру цю мою сестру, але по правді. Накажи помилувати мене і з нею зістаритись. 8 І вона сказала з ним: Амінь. 9 І обоє заснули вночі.
10 І, вставши, Раґуїл пішов і викопав могилу, кажучи: Невже він також помер? 11 І прийшов Раґуїл до свого дому, 12 і сказав Едні, своїй жінці: Пошли одну рабиню, і нехай подивиться, чи живе. Якщо ж ні, щоб ми його поховали і щоб ніхто не знав. 13 І рабиня, відкривши двері, увійшла і побачила, що обоє спали. 14 І, вийшовши, вона сповістила їм, що він живе. 15 І Раґуїл поблагословив Бога, кажучи: Благословенний Ти, Боже, у всякому благословенні, чистому і святому, і хай Тебе благословлять Твої святі і все Твоє створіння, і всі Твої ангели і Твої вибранці хай Тебе благословлять навіки! 16 Благословенний Ти, бо Ти звеселив мене, і не сталося мені так, як я думав, але за великим Твоїм милосердям учинив Ти з нами! 17 Благословенний Ти, бо Ти помилував двох одинаків! Зроби їм, Господи, милосердя, сповни їх життя здоров’ям з радістю і милосердям!
18 І він заповів рабам засипати могилу. 19 Він справив їм шлюб на чотирнадцять днів. 20 І промовив до нього Раґуїл, — раніше, ніж закінчилися дні весілля, заклявши, щоб він не пішов, аж доки не сповняться чотирнадцять днів шлюбу, 21 а тоді, щоб узяв половину його маєтків і пішов здоровим до батька. Позостале ж — коли помру я і моя жінка.