Пророк Ілля
1 І сказав тішб’янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: “Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, — цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!”
2 І було до нього слово Господнє, говорячи:
3 “Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
4 І станеться, — будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там”.
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, і осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
6 А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечері, а з потоку він пив.
7 І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
8 І було Господнє слово до нього, говорячи:
9 “Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе”.
10 І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені трохи води до посудини, і я нап’юся”.
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені й шматок хліба в свою руку!”
12 А та відказала: “Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю два полінця дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з’їмо ми, — та й помремо”…
13 І сказав до неї Ілля: “Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі”.
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —
16 “дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії”, за словом Господа, що говорив через Іллю.
17 І сталося по тих пригодах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
18 І сказала вона до Іллі: “Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!”…
19 І сказав він до неї: “Дай мені сина свого!” І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
20 І кликнув він до Господа, й сказав: “Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?”
21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: “Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!”
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, — і вона ожила…
23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: “Дивися, — твій син живий!”
24 І сказала та жінка до Іллі: “Тепер‑то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!”
Пророк Ілля передбачає посуху
1 Якось тішбієць (з Тішби) Ілля, мешканець Гілеада, промовив до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлю, Якому я служу, в найближчі роки не буде ні роси, ні дощу! Хіба що за моїм словом!
2 І було до нього Господнє слово такого змісту:
3 Йди звідсіля, і подайся на схід. Сховайся біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
4 Відтепер буде так: ти питимеш з того потоку воду, а крукам Я наказав, аби тебе там годували.
5 Отже, він пішов і вчинив за словом Господа. Прийшовши туди, він замешкав біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
6 Круки приносили йому щодня хліб і м’ясо вранці, а також хліб та м’ясо ввечері, а воду він пив з потоку.
Ілля у Сарептської вдови
7 Проте з часом так сталося, що потік висох, оскільки в краю не було дощу.
8 Тоді було до нього Господнє слово такого змісту:
9 Вставай і йди в Сарепту, що в Сидонському краю, і замешкай там. Адже Я наказав тамтешній вдовиці, аби тебе годувала!
10 Отже, він устав й пішов у Сарепту. Коли він входив у браму міста, то побачив там жінку-вдовицю, що збирала дрова. Він озвався до неї, й попросив: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитись!
11 Коли вона зібралась іти, він знову кликнув до неї й промовив: Візьми, будь ласка, для мене також шматок хліба!
12 Але вона відповіла: Як живий Господь, Бог твій, не маю спеченого хліба, а лише пригорщу борошна в діжці й трошки олії в глечику. Оце я зібрала кілька хворостинок, – піду й спечу хлібину собі та моєму синові. Ми це з’їмо й помремо.
13 Але Ілля сказав їй: Не переживай, йди і роби, як ти сказала, але спочатку спечи з того борошна невеличку хлібину й принеси мені, а потім зробиш собі та своєму синові.
14 Адже так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Борошно в твоїй діжці не закінчиться, і олія в глечику не вичерпається аж до того часу, доки Господь пошле на землю дощ!
15 Тож вона пішла й зробила, як сказав Ілля. Таким чином вони мали, що їсти, – вона і він та вся родинабагато днів.
16 Борошно в діжці не закінчувалось; так само й олії в глечику не ставало менше, як і провістив Господь у Своєму слові через Іллю.
Ілля повертає до життя сина вдови
17 Невдовзі після цього так сталось, що захворів син тієї жінки, господині дому; його хвороба все більше ускладнювалась, так що він перестав дихати.
18 Тоді вона промовила до Іллі: Що ти мені наробив, чоловіче Божий? Невже ти для того прийшов до мене, щоб нагадати мені про мої гріхи й довести до смерті мого сина?
19 Але Ілля сказав їй: Дай мені твого сина. Він узяв його з її колін, поніс його у горішню світлицю, де він мешкав, й поклав його на своє ліжко.
20 Потім він помолився до Господа такими словами: Господи, мій Боже! Невже на цю вдовицю, в якої я замешкав, Ти вирішив навести горе, позбавивши життя її сина?
21 Він тричі простягався над дитиною, не перестаючи благати Господа, й говорив: Господи, Боже мій, нехай же повернеться дихання життя до цього хлопчика!
22 І Господь вислухав прохання Іллі, повернувши життя хлопчині, й він ожив.
23 Після цього Ілля взяв хлопчика, й приніс його з горішньої світлиці донизу, в дім, й, передаючи його матері, Ілля сказав: Дивись, твій син живий.
24 А жінка промовила до Іллі: Тепер я зрозуміла, що ти й справді є Божим чоловіком, і Господнє слово в твоїх устах правдиве!