Давид та Авіґаїл
1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Паран.
2 І був чоловік у Маоні, а оселя його на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його.
3 А ім’я тому чоловікові Навал, а ім’я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той був жорстокий та злочинний, із роду Калева.
4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.
5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: “Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,
6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир!
7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя!”
9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, від імені Давида, усі ці слова. І спинилися.
10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: “Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!
11 І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?”
12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли йому всі ці слова.
13 А Давид сказав до людей своїх: “Припережіть кожен меча свого!” І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловік, а дві сотні остались при речах.
14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: “Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.
15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі.
16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.
17 А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити”.
18 Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п’ятеро приготовлених з отари, і п’ять сеїв пряженого зерна, а сто — родзинок, та двісті — сушених фіґ. І склала це на ослів.
19 І сказала вона до своїх слуг: “Ідіть передо мною, а я ось піду за вами”.
20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх.
21 А Давид сказав: “Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!
22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!”
23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.
24 І впала вона до ніг йому та й сказала: “На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.
25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім’я його, такий він: Навал ім’я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.
26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!
27 А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові.
28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів.
29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв’язана у в’язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пращі!
30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем,
31 то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!”
32 І сказав Давид до Авіґаїл: “Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!
33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.
34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!”
35 І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: “Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послухався голосу твого, і простив тобі!”
36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п’яний. І вона не розповіла йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ранку.
37 І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь.
38 І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.
39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: “Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його голову!” І Давид послав, і говорив про Авіґаїл, щоб узяти її собі за жінку.
40 І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовляли до неї, говорячи: “Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку”.
41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: “Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого!”
42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п’ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку.
43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони обидві стали йому за жінок.
44 А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.
Смерть і поховання Самуїла
1 Помер Самуїл. З цього приводу зібрались Ізраїльтяни, оплакували його, й поховали його в його родинному місті, в Рамі. Тим часом Давид вирушив, і подався в пустелю Паран.
Навал відмовляє слугам Давида
2 У той час у Маоні жив один чоловік, володіння якого було в околицях Кармела. Цей чоловік був дуже багатий. У його отарах було три тисячі овець і тисячу кіз. Одного разу в Кармелі стригли його овець.
3 Звали того чоловіка Навал, а його дружину – Авігея. Та жінка була дуже розважливою і вродливою на вигляд, тоді як її чоловік був жорстоким грубіяном. Походив він з роду Халева.
4 Перебуваючи в пустелі, Давид дізнався, що Навал стриже своїх овець.
5 Тож Давид послав до нього десять слуг; Давид дав слугам таке доручення: Йдіть у Кармел, зайдіть до Навала та привітайте його від мого імені миром,
6 сказавши йому: Довгого тобі віку! Мир тобі, мир твоєму дому, і добробуту в усьому, що в тебе!
7 Власне кажучи, я почув, що в тебе якраз стрижуть овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їм не завдавали жодної шкоди; в них нічого не пропало за весь час, поки вони були в Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони тобі засвідчать. Тож нехай мої хлопці знайдуть у твоїх очах ласку, адже ми прийшли до тебе в добрий час. Прошу , дай твоїм слугам і твоєму синові Давиду, що лише знайдеться в тебе під рукою.
9 Слуги Давида прийшли й передали Навалу від імені Давида всі його слова й чекали на відповідь.
10 Відповідаючи, Навал сказав слугам Давида: Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? У наш час чимало рабів, що втікають від своїх господарів!
11 Невже я маю взяти мій хліб, мою воду і м’ясо моїх тварин, яке я приготував тим, котрі стрижуть моїх овець, і віддати людям, про яких не знаю, звідкіля вони?
12 Тож Давидові слуги пішли назад своєю дорогою ні з чим, а повернувшись, переказали всі ті слова йому.
13 Тоді Давид сказав своїм воїнам: Нехай кожен з вас візьме свій меч! І всі прилаштували до поясів свої мечі. Давид також узяв свій меч. З Давидом вирушило близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
Мудре рішення Авігеї, дружини Навала
14 Тим часом один із слуг розповів Авігеї, дружині Навала, сказавши: Ось Давид, що в пустелі, послав гінців, аби привітати нашого господаря, але він накинувся на них і образив.
15 Але ж ці люди були дуже добрими до нас, – вони не заподіяли нам жодної кривди; в нас нічого не пропало протягом усього часу, поки ми перебували з ними на пасовиську в полі.
16 Вони були нашим захистом з усіх боків, і вдень і вночі, – весь час, коли ми були з ними, випасаючи стада.
17 Тепер же дивися сама, поміркуй, що маєш учинити, адже нашому господарю й усій родині загрожує велике лихо. Він же злостивий, – так що даремно з ним говорити!
18 Дуже кваплячись, Авігея прихопила з собою двісті хлібів, два бурдюки з вином, п’ять вже приготованих овець, п’ять мірок пряженого зерна, сто пучків родзинок і двісті фігових коржів. Усім цим вона нав’ючила ослів,
19 і сказала своїм слугам: Йдіть попереду мене, а я піду за вами! А своєму чоловікові, Навалу, про це не повідомила.
20 Так сталося, що коли вона, їдучи на ослі, спускалась із-за виступу гори вниз, то зненацька стикнулась з Давидом і його воїнами, які рухались їй назустріч.
21 Давид тоді розмірковував так: Хіба ж це справедливо, що я надаремно охороняв у пустелі все його майно, так що нічого в нього не пропало?! Він же віддячує мені злом за добро!
22 Тож нехай Бог сприяє ворогам Давида тепер і надалі, якщо я до ранку залишу живим хоч одного чоловіка, що належить йому!
23 Побачивши Давида, Авігея з поспіхом зійшла з осла, впала перед Давидом долілиць, і вклонилась йому.
24 Потім, припавши до його ніг, вона сказала: Це моя провина, мій володарю! Дозволь же твоїй слугині звернутись до тебе, а ти, будь ласка , вислухай слова твоєї слугині!
25 Нехай же мій володар не звертає уваги на цього негідника, на Навала, адже яке його ім’я, такий він і є. Назвали його Навалом , і його глупота залишається при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила слуг мого володаря, котрих ти посилав.
26 Тепер же, мій володарю, як живий Господь і як живий ти, нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту . Нехай твої вороги, а також усі, котрі замишляють зло моєму володареві, уподібняться до Навала!
27 А тепер візьми цей дар, який принесла твоя слугиня моєму володареві, та віддай його слугам, котрі супроводжують мого володаря.
28 Пробач, будь ласка, провину твоєї слугині, адже Господь неодмінно спорудить моєму володареві надійний дім, оскільки мій володар провадить Господні війни, і в тобі від народження відсутнє зло.
29 І якби хтось повстав, щоб тебе переслідувати та посягати на твоє життя, то нехай життя мого володаря буде заховане у в’язанці живих Господа, твого Бога, а життя твоїх ворогів Він викине, як із пращі камінці .
30 А коли Господь учинить з моїм володарем усе те добро, про яке Він говорив щодо тебе, й поставить тебе володарем над усім Ізраїлем,
31 то в тебе, мого володаря, не буде приводу для смутку, ні гризоти сумління через те, що мій володар пролив невинну кров, чинячи помсту за самого себе. І коли Господь виявить щодо мого володаря все те добро, тоді згадай про мене, – твою слугиню!
32 Вислухавши , Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.
33 Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.
34 Адже, як живий Господь, Бог Ізраїлю, Він мене зупинив, щоб не заподіяти тобі зла, бо якби ти сьогодні не поквапилась і не вийшла мені назустріч, то не залишилося б у Навала до завтрашнього світанку жодного мужчини!
35 Після цього Давид прийняв з її рук усе, що вона йому привезла, а їй сказав: Йди з миром до свого дому. Дивись, я послухався тебе й поставився до тебе доброзичливо.
Навал помирає, а Авігея стає дружиною Давида
36 Коли Авігея прийшла до Навала, то застала в його домі бенкет, наче у царя. Сам же Навал був веселий і дуже п’яний, тому вона не сказала йому жодного слова аж до наступного ранку.
37 А вранці, коли Навал витверезився від випитого, його дружина розповіла йому все, що сталось. Після почутого його серце завмерло в ньому, і він став, наче камінь.
38 Так сталось, що через якихось десять днів Господь уразив Навала, й він помер.
39 Дізнавшись про смерть Навала, Давид сказав: Благословенний Господь, Який відплатив за зневагу щодо мене з боку Навала, та стримав Свого слугу від злочину; Господь обернув зло Навала на його ж голову! Потім Давид послав до Авігеї слуг, аби їй сказали, що він хоче взяти її собі за дружину.
40 Тож слуги Давида прибули до Авігеї в Кармел, і розмовляли з нею, говорячи: Давид послав нас до тебе, аби узяти тебе собі за дружину.
41 Почувши про це , вона встала, вклонилася долілиць і сказала передати : Ось я твоя слугиня й готова мити ноги слугам мого володаря!
42 Авігея з поспіхом встала, й сіла на осла; її супроводжували п’ять дівчат. Отже, вона поїхала за слугами Давида. Так вона стала йому дружиною.
43 Давид також узяв собі за дружину Ахіноаму з Єзреела. Вони обидві були його дружинами.
44 Тим часом Саул видав свою дочку Мелхолу, дружину Давида, за Палтія, сина Лаїша, що з Ґалліма.