Саул та дух Самуїлів
1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: “Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої”.
2 І сказав Давид до Ахіша: “Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб”. А Ахіш сказав до Давида: “Тому‑то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні”.
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.
4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.
5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.
7 І сказав Саул до своїх рабів: “Пошукайте мені жінку‑ворожку, і я піду до неї, і запитаю її”. І відповіли йому раби його: “Ось жінка‑ворожка, в Ен‑Дорі”.
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: “Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі”.
9 А та жінка відповіла йому: “Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?”
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: “Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!”
11 І сказала та жінка: “Кого я викличу тобі?” А він відказав: “Самуїла виклич мені”.
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: “Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!”
13 І сказав їй цар: “Не бійся! Але що ти бачиш?” А та жінка відказала Саулові: “Я бачу ніби богів, що виходять із землі!”
14 І він їй сказав: “Який його вид?” А та відказала: “Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу”. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.
15 І сказав Самуїл до Саула: “Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи?” А Саул сказав: “Дуже тяжко мені, — филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити”.
16 І сказав Самуїл: “І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?
17 І Господь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові.
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум’яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.
19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян”.
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.
21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: “Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з’їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою”.
23 А він відмовився й сказав: “Не буду їсти!” Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.
24 А та жінка мала в домі годоване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.
25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.
1 Так співпало, що в той час филистимці готували свої військові загони, аби вирушити війною проти Ізраїлю. Тоді Ахіш сказав до Давида: Маєш знати, що ти зі своїм загоном приєднаєшся до мене і до мого війська!
2 І Давид відповів Ахішові: Гаразд, тепер переконаєшся сам, що вчинить твій слуга. Після цього Ахіш сказав Давидові: В такому разі я тебе призначу своїм власним охоронцем назавжди.
Саул радиться з ворожкою із Ен-Дору
3 На той час Самуїл вже помер, увесь Ізраїль його оплакав, і його поховали в родинному місті, в Рамі. А Саул повиганяв з краю чаклунів та ворожбитів.
4 Отже, филистимці зібрали військо, виступили й отаборились у Шунемі. Саул також зібрав увесь Ізраїль, розташувавшись у Ґілбоа.
5 Коли Саул побачив табір филистимців, він злякався, так що його серце стало прискорено битись.
6 Саул почав питати Господа, але Господь не відповідав йому ні через сновидіння, ні через Урім , ні через пророків.
7 Тоді Саул наказав своїм слугам: Пошукайте мені ворожку, яка викликає духів, – я піду до неї, та запитаю її. Його слуги відповіли йому: Є така ворожка в Ен-Дорі!
8 Саул змінив свою зовнішність, одягнувшись в інший одяг, і вирушив з двома мужами. Прийшовши до тієї жінки вночі, він сказав: Поворожи мені, викликавши духа померлого – того, про кого я тобі скажу!
9 Але та жінка йому відповіла: Ти, напевно, знаєш, що зробив Саул, вигубивши в краю чаклунів і тих, що викликають духів?! Тож навіщо ти створюєш небезпеку для мого життя, – щоб мене погубити?
10 Але Саул присягнувся їй Господом, говорячи: Як живий Господь, за це на тебе не впаде жодна провина!
11 Тоді жінка запитала: Кого я маю до тебе привести? А він відповів: Приведи мені Самуїла.
12 І коли жінка побачила Самуїла, то голосно скрикнула і заволала до Саула, говорячи: Навіщо ти мене обманув? Адже ти Саул!
13 А цар сказав їй: Не бійся! Кого ти побачила? А жінка відповіла Саулові: Я бачу, що ніби бог виходить із землі.
14 Він запитав: Який він на вигляд? А вона відповіла: Виходить похилого віку чоловік, зодягнутий у довгий плащ. І Саул зрозумів, що це Самуїл; Саул схилився долілиць, і поклонився.
15 Самуїл запитав Саула: Для чого ти мене турбуєш? Навіщо викликав мене? А Саул відповів: Я дуже в скрутному положенні, – филистимці пішли на мене війною, тоді як Бог від мене відвернувся і більше мені не відповідає ні через пророків, ні в сновидіннях. Тож я тебе покликав, аби ти мені сказав, що маю робити.
16 І Самуїл відповів: Навіщо ти питаєш мене, якщо Господь відступив від тебе і став твоїм ворогом?
17 Господь тобі вчинив так, як провіщав через мене: Господь відняв царство з твоїх рук і віддав його твоєму ближньому, Давидові.
18 Оскільки ти не послухався наказу Господа і не сприяв тому, аби Його обурливий гнів спіткав Амалека, тому й Господь так чинить сьогодні з тобою.
19 Господь видасть Ізраїль разом із тобою в руки филистимців, і завтра ти разом зі своїми синами будете тут зі мною; так само й усе Ізраїльське військо Господь віддасть у руки филистимців.
20 І Саул тут же простягнувся навзнак у повний свій зріст на землі, – його охопив невимовний жах від слів Самуїла. До того ж він підупав на силі, оскільки нічого не їв увесь день і цілу ніч.
21 А коли та жінка підійшла до Саула й побачила, як він сильно стривожений, то вона промовила до нього: Ось я, твоя слугиня, послухала тебе, хоч ризикувала своїм життям; я послухалась твоїх слів, які ти мені сказав.
22 Тому зараз, благаю, послухайся і ти слів своєї слугині, – я покладу перед тобою шматок хліба, аби ти, попоївши, підкріпився силами, після чого вирушиш у дорогу.
23 Однак він відмовлявся й говорив: Не буду їсти! Але його слуги, разом з тією жінкою, вмовили його, і він їх послухав, – устав з землі та сів на ліжку.
24 У тієї жінки в господарстві було вгодоване теля; тож вона поспішно його зарізала. Потім взяла муки, замісила тісто і спекла прісні коржі.
25 Усе це вона поставила перед Саулом та перед його слугами, – вони попоїли й тієї ж ночі встали й подались у дорогу.