Филистимляни не взяли Давида на війну
1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі.
2 А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем.
3 І казали филистимські князі: “Що це за євреї?” А Ахіш відказав филистимським князям: “Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього”.
4 І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: “Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?
5 Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: “Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!”
6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: “Як живий Господь, — ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.
7 А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів”.
8 А Давид сказав до Ахіша: “Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?”
9 І відповів Ахіш, і сказав до Давида: “Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!
10 А тепер устань рано‑вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано‑вранці, і як вам розсвіне, ідіть!”
11 І встав рано‑вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.
Филистимці не беруть Давида на війну
1 Филистимці стягнули всі свої війська до Афека, а Ізраїльтяни отаборились біля джерела в Єзреелі.
2 В той час як филистимські можновладці проходили на чолі своїх сотень і тисяч, то Давид зі своїми людьми йшли останніми разом з Ахішем.
3 Филистимські полководці почали говорити: Для чого тут оті євреї? Тоді Ахіш відповів тим филистимським князям: Це Давид, слуга Ізраїльського царя Саула, котрий зі мною вже довгий час, – більше року. З того часу, як він прийшов до мене й до сьогодні, я не зауважив у ньому нічого поганого.
4 Проте филистимські можновладці обурились на нього. Филистимські князі сказали йому: Відішли цього чоловіка, і нехай повернеться на своє місце, де ти його поселив; нехай він не йде з нами на війну, аби під час битви він не став нашим противником! Адже як інакше він може помиритись зі своїм володарем, як не в обмін за голови наших мужів?
5 Хіба це не той Давид, про якого приспівували в хороводах: Саул знищив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
6 Тож Ахіш покликав Давида, й сказав йому: Як живий Господь, я вважаю тебе справедливим і добрим, і я був би радий твоєму перебуванню в таборі зі мною, адже я не знайшов у тобі нічого поганого з того часу, як ти прийшов до мене, й до сьогоднішнього дня, але ти не подобаєшся моїм князям.
7 Тому повертайся, і йди з миром, аби не дратувати филистимських можновладців.
8 Проте Давид відповів Ахішу: Що я таке вчинив, і в чому запідозрюєш свого слугу з того часу, як прийшов до тебе і по сьогоднішній день, що я не можу вирушити, аби воювати з ворогами мого володаря, царя?
9 Відповідаючи, Ахіш сказав Давидові: Визнаю, що для мене ти добрий, як Божий ангел, однак филистимські князі наполягають: Він не повинен йти з нами на війну!
10 Отже, завтра рано-вранці піднімайтесь разом зі слугами твого володаря, що прийшли з тобою, і щойно почне розвиднятись, вирушайте в дорогу.
11 Тож спозаранку Давид разом з усіма своїми людьми піднявся, щоб якнайраніше повернутись до филистимського краю, а филистимці направились у напрямку Єзреела.