Филистимляни заволоділи ковчегом заповіту. Кара на Іліїв дім
1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен‑Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2 І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловік.
3 І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: “Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів”.
4 І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!
6 А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: “Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі?” І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.
7 І полякалися филистимляни, і говорили: “Бог прибув до табору!” І сказали вони: “Біда нам, бо такого , як це, не було ще ніколи!
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!
9 Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!”
10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.
11 А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли…
12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.
13 І прибув він, — аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!
14 А Ілій почув голос того крику та й сказав: “Що це за голос того натовпу?” А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.
15 А Ілій був віку дев’ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.
16 І сказав той чоловік до Ілія: “Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав”. І сказав Ілій : “Що то сталося, мій сину?”
17 І відповів вісник, і сказав: “Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!”…
18 І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зі стільця навзнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: “Не бійся, бо ти породила сина!” Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21 І вона назвала ім’я тому хлопцеві: Іхавод , кажучи: “Відійшла Ізраїлева слава!” Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,
22 та й сказала: “Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег”.
Филистимці захоплюють Ковчег Заповіту
1 До слів Самуїла прислухався весь Ізраїль. У той час Ізраїль вирушив на війну проти филистимців. Вони отаборились при Евен-Езері, тоді як филистимці стояли табором під Афеком.
2 Филистимці вишикувались у бойові лави проти Ізраїлю, і розпочалась битва. Ізраїль був розбитий филистимцями. Під час бою на полі битви полягло близько чотирьох тисяч чоловік.
3 Коли військові мужі повернулись до табору, ізраїльські старійшини сказали: Чому сьогодні так вразив нас Господь перед филистимцями? Давайте візьмемо з собою з Шіло Ковчег Господнього Заповіту, – нехай він буде серед нас і врятує нас від рук наших ворогів.
4 Тож військові послали в Шіло людей , котрі і спровадили звідти Ковчег Заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. Ковчег Божого Заповіту супроводжували обидва сини Ілія, Хофні та Пінхас.
5 Так сталося, що коли Ковчег Господнього Заповіту прибув до табору, то весь Ізраїль так голосно закричав, що здригнулась земля.
6 Почувши цей потужний вигук, филистимці почали питати: Чому це такий гучний крик у єврейському таборі? А коли дізналися, що Господній Ковчег прибув до табору,
7 то филистимці перелякалися й говорили: Їхній Бог прийшов до табору! Потім додали: Горе нам! Адже чогось подібного досі ще не було!
8 Горе нам! Хто нас врятує від руки такого потужного Бога!? Адже їхні боги вражали єгиптян усякими карами ще перед пустелею!
9 Тож зберіться з силами і виявіть усю мужність, филистимці, аби часом вам не довелось служити євреям, як вони служили вам! Отже, будьте мужніми, і вступайте в бій!
10 І филистимці ринулись у бій; вони цілковито розгромили Ізраїльтян, так що вони порозбігались по своїх наметах. Це була дуже велика поразка, в якій полягло тридцять тисяч піших Ізраїльтян.
11 Захопили филистимці також і Божий Ковчег, а обидва сини Ілія, Хофні та Пінхас, загинули.
Смерть Ілія
12 Того самого дня пощастило вирватись з поля битви одному веніямінцю, який прибіг у Шіло; його одяг був розірваний, а його голова посипана порохом.
13 Коли він наблизився, Ілій якраз сидів на стільці біля самої дороги, вдивляючись у далечінь , адже його серце тривожилось за долю Божого Ковчега. Коли ж той чоловік прибіг до міста й розповів, що сталось, усе місто заголосило.
14 Почувши це велике голосіння, Ілій запитав: Що це за лемент я чую? Але якраз прибув до нього той чоловік і про все розповів Ілію.
15 На той час Ілію було вже дев’яносто вісім років; його очі потьмяніли, так що він майже не бачив.
16 Отже, той чоловік сказав Ілію: Я – той, хто прибув з військового табору, і сьогодні я ледве втік з поля бою… А той запитав: Що сталося, мій сину?
17 Відповідаючи, вісник сказав: Ізраїль кинувся навтіки перед филистимцями, і в бою полягло дуже багато людей. Загинули також обидва твої сини, Хофні та Пінхас, захоплено і Божий Ковчег…
18 Коли вісник згадав про Божий Ковчег, сталося так, що Ілій впав навзнаки зі стільця біля входу до брами, зламав свій хребет і помер, оскільки він був чоловіком похилого віку і важким. Він був суддею Ізраїлю сорок років.
Іхавод
19 Його невістка, дружина Пінхаса, була вагітною, і незабаром мала народити. Почувши про те, що Божий Ковчег захоплено, а також про смерть свого свекра та свого чоловіка, вона впала навколішки й народила, оскільки в неї почались перейми.
20 І коли під час родів вона помирала, ті жінки , що стояли біля неї, казали: Не бійся, адже ти народила сина! Але вона нічого не відповіла, й навіть не звернула на це уваги.
21 Вона лише назвала хлопчика Іхаводом, говорячи: Відійшла слава від Ізраїлю, – оскільки був захоплений ворогом Божий Ковчег, а також у зв’язку зі смертю свого свекра і свого чоловіка.
22 Вона ще раз повторила: Відійшла слава від Ізраїлю, тому що не стало Господнього Ковчега.