Знищення Йосафатових ворогів
1 І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.
2 І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: “Прийшла на тебе сила‑силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон‑Тамарі, воно — Ен‑Ґеді”.
3 І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.
4 І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.
5 І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір’ям,
6 та й сказав: “Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого , хто б став проти Тебе!
7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?
8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:
9 Якщо прийде на нас зло, — меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім’я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, — і Ти почуєш, і спасеш.
10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,
11 і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.
12 Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема‑бо в нас сили перед цією силою‑силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі — на Тебе!”
13 А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,
15 і він сказав: “Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!
16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.
17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!”
18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.
19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.
20 І повставали вони рано‑вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: “Послухайте мене, Юдо та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, — вірте пророкам Його, і пощаститься вам!”
21 І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: “Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!”
22 А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,
23 бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе .
24 І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!
25 І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки , що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!
26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім’я тому місцю: долина Бераха , і так воно зветься аж до сьогодні.
27 І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.
28 І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.
29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами…
30 І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
Йосафатова провина
31 І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п’яти років, коли зацарював, а двадцять і п’ять літ царював в Єрусалимі. А ім’я його матері — Азука, дочка Шілхи.
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.
33 Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.
34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
35 А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон‑Ґевері.
37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: “За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої!” І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу…
Поразка моавійців, аммонійців та деяких маонійців
1 Якось сталося так, що моавійці та аммонійці, разом з деякими маонійцями, пішли проти Йосафата війною.
2 Тож прийшли до Йосафата вісники з повідомленням: Проти тебе рухається з іншого боку моря, тобто від Едома , величезне військо, яке вже знаходиться в Хацецон-Тамарі, тобто Ен-Ґеді.
3 Йосафата охопив страх, він вирішив звернутися за допомогою до Господа, оголосивши піст у всій Юдеї.
4 Юдеї зібрались, щоб звернутись до Господа про допомогу, – прийшли з усіх міст Юдеї, аби разом молитись Господу.
5 Йосафат встав перед громадою людей з Юдеї та Єрусалима в Господньому Храмі, навпроти нового двора,
6 й заволав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Адже Ти владарюєш над усіма царствами народів, Твоя рука міцна й потужна, так що немає такого, хто міг би Тобі протистояти!
7 Хіба не Ти, Боже наш, прогнав мешканців цього краю з-перед Твого Ізраїльського народу і дав його нащадкам Авраама, Свого приятеля, навіки?
8 Вони замешкали в ньому, і збудували тут Храм для Твого Імені, говорячи:
9 Якщо нагряне на нас лихо, караючий меч, моровиця чи голод, то ми станемо перед цим Храмом й перед Тобою, – оскільки тут, у цьому Храмі, перебуває Твоє Ім’я, й будемо волати до Тебе в нашому горі, то Ти почуєш, і спасеш!
10 Власне, тепер, аммонійці, моавійці та мешканці гір Сеіру, через територію яких Ти колись не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони йшли з єгипетського краю, – тоді вони їх обминули і не знищили їх.
11 Так ось тепер вони нам так відплачують, що виступають проти нас аби нас прогнати з Твоєї спадщини, яку Ти нам дав у володіння.
12 Боже наш! Зверши над ними Свій суд. Адже ми безсилі щодо цієї величезної навали, яка рухається проти нас, і ми не знаємо, що нам робити з ними, тому наші очі звернені до Тебе!
13 У цей час усі Юдеї, і навіть їхні малі діти, їхні жінки та їхні сини стояли перед Господом.
14 І ось серед цього зібрання народу Господній Дух зійшов на Яхазіела, сина Захарії, онука Банаї, правнука Єіїла, праправнука Маттанії, левіта із нащадків Асафа,
15 і він сказав: Уважно слухайте, всі Юдеї, мешканці Єрусалима, – як і ти, царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся й не жахайтесь цієї численної навали! Адже це не ваша війна, а Божа!
16 Завтра вирушайте проти них! Зараз вони підіймаються схилом Ціц, і ви їх зустрінете на краю долини перед пустелею Єруїл.
17 Проте не вашою справою буде там воювати! Всі Юдеї і мешканці Єрусалима, просто там зупиніться, стійте і спостерігайте за Господнім порятунком для вас! Не бійтесь і не жахайтесь! Завтра вирушайте проти них, а Господь буде з вами!
18 Після цього Йосафат схилив свою голову долілиць, тоді як усі Юдеї та мешканці Єрусалима впали перед Господом, аби поклонитися Господу.
19 В той час левіти з нащадків Кегата разом з нащадками Кораха, піднялись, потужним голосом прославляючи Господа, Бога Ізраїлю.
20 Піднявшись з-поза ранку, вони вирушили в пустелю Текоя. Але перед тим як йти, Йосафат піднявся й промовив: Послухайте мене, Юдеї і мешканці Єрусалима! Довіртесь Господу, вашому Богові, й будьте спокійні! Вірте Його пророкам, і вам пощастить!
21 Порадившись з народом, цар поставив Господніх співців, котрі, одягнуті в святі шати, повинні були йти попереду військових, й, співаючи, говорити такі слова: Прославляйте Господа, тому що Його милосердя вічне!
22 І от, щойно вони почали співати гімн хвали і слави, Господь став воювати з аммонійцями, моавійцями і мешканцями нагір’я Сеір, котрі виступили проти Юдеї, й вони були знищені.
23 Спочатку аммонійці разом з моавійцями напали на мешканців нагір’я Сеір, й почали їх вбивати, дощенту всіх знищуючи. Покінчивши з мешканцями Сеіру, вони повстали одні проти інших і навзаєм знищили самих себе.
24 Коли ж Юдеї підійшли до вартової башти, що на початку пустелі, й подивились на той натовп, то побачили самі лише трупи, що лежали на землі, – ніхто не врятувався.
25 Коли ж прибули Йосафат зі своїм військом, щоб зібрати здобич, то виявили дуже багато різного майна, одежі та коштовних речей і посуду; вони набрали стільки здобичі, що не могли понести. Здобичі було так багато, що вони збирали три дні.
26 А четвертого дня всі зібрались у Долині Благословення, оскільки там вони благословляли Господа. Це місце й до цього часу має назву: Долина Благословення.
27 нарешті всі Юдеї й мешканці Єрусалима на чолі з Йосафатом вирушили назад й повернулись з радістю в Єрусалим, тому що Господь подарував їм свято перемоги над своїми ворогами.
28 Вони ввійшли в Єрусалим під звуки мелодій на цитрах, арфах і трубах, й урочисто вступили в Господній Храм.
29 Після цього Божий страх оволодів усіма царствами сусідніх країн, адже вони почули, що Сам Господь воював з ворогами Ізраїлю.
30 Що ж до царства Йосафата, то воно отримало довколишній спокій, яким наділив його Бог.
Кінець царювання Йосафата
31 Отже, Йосафат і далі владарював у Юдеї. Він зійшов на царський престол, коли йому було тридцять п’ять років, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Його матір, на ім’я Азува, була дочкою Шілхи.
32 Він дотримувався дороги свого батька Аси, й не відхиляючись від неї, чинив те, що було до вподоби Господу.
33 Однак капища на узвишшях не були зруйновані, і народ щиро й від усього серця не навернувся до Бога своїх батьків.
34 Всі інші оповіді про Йосафата, від початку й до кінця, описані в Спогадах Єгу Сина Ханані, й увійшли в Книгу Царів Ізраїлю.
35 Тут лише варто зазначити, що пізніше Юдейський цар Йосафат, об’єднався з Ахазією, сином Ахава, царем Ізраїлю, котрий діяв нечестиво.
36 Він співпрацював з ним в побудові кораблів, які могли би плавати до Таршішу. Вони ті кораблі будували в Еціон-Ґавері .
37 В той час Еліезер, син Додави, з Мареші провістив щодо Йосафата такі слова: Через те що ти об’єднався з Ахазією, Господь зруйнує твої задуми. Тож кораблі були розбиті в гавані, так і не вийшовши до Таршішу.