Амнон знеславив свою сестру
1 І сталося по тому, — мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім’я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.
2 І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.
3 А Амнон мав товариша, а ім’я йому Йонадав, син Шім’ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.
4 І він сказав йому: “Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені?” І сказав йому Амнон: “Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома”.
5 І сказав йому Йонадав: “Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її”.
6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: “Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки”.
7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: “Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу”.
8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.
9 І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: “Випровадь від мене всіх людей”. І повиходили від нього всі люди.
10 І сказав Амнон: “Принеси їжу до кімнати, і я з’їм із твоєї руки”. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.
11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: “Ходи, ляж зо мною, моя сестро!”…
12 А вона йому відказала: “Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.
13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі”…
14 Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезчестив її, і лежав із нею…
15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: “Уставай, — іди собі !”…
16 А вона відказала йому: “Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене?” Та він не хотів її слухати.
17 І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: “Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері”…
18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.
19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила…
20 І сказав до неї брат її Авесалом: “Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого”… І осіла Тамара, знівечена, в домі брата свого Авесалома.
21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгнівався!
Кара на Амнона
22 І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.
23 І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал‑Хацорі, що при Єфремі, — і Авесалом закликав усіх царських синів.
24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: “Ось у раба твого стриження, — нехай піде цар та раби його з твоїм рабом”.
25 І сказав цар до Авесалома: “Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу”. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.
26 І сказав Авесалом: “А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон!” І сказав йому цар: “Чого він піде з тобою?”
27 Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.
28 А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: “Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб’єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!”…
29 І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.
30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: “Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного”…
31 І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.
32 І відповів Йонадав, син Шім’ї, Давидового брата, та й сказав: “Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.
33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон”.
34 І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.
35 І сказав Йонадав до царя: “Ось прийшли царські сини, — як слово раба твого, так сталося”.
36 І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос, та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем…
37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.
38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.
39 І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був з часом потішений за Амнона, що помер.
Амнон і Тамара
1 Після цього сталась неприємна подія . У Давидового сина Авесалома, була вродлива сестра на ім’я Тамара, в яку закохався інший син Давида, Амнон.
2 Амнон дуже страждав через це, так що аж захворів з приводу своєї сестри Тамари, адже вона була ще дівчиною, і Амнон ніяк не наважувався щось їй заподіяти.
3 Але в Амнона був приятель на ім’я Йонадав, син Давидового брата Шіми. Йонадав був дуже лукавою й хитрою людиною.
4 Він запитав Амнона : Чому це ти, царевичу, з кожним днем все марнієш? Невже ти не розповіси мені? Амнон йому відповів: Я закохався в сестру свого брата Авесалома, Тамару.
5 І Йонадав йому порадив: Лягай на своє ліжко і вдавай із себе хворого, і коли твій батько прийде тебе відвідати, то скажи йому: Нехай би прийшла моя сестра Тамара й нагодувала мене їжею, яку приготує прямо переді мною, так, щоб я бачив, і міг попоїсти з її рук!
6 Отже, Амнон ліг і вдав із себе хворого. А коли прийшов цар, аби його відвідати, Амнон попросив царя: Нехай прийде моя сестра Тамара і спече переді мною два млинці, то я з’їв би з її рук!
7 Тож Давид послав до помешкання Тамари, аби їй сказали: Піди в дім твого брата Амнона й приготуй йому їжу!
8 І Тамара пішла в дім свого брата Амнона, в той час як він лежав у ліжку. Вона взяла муки, замісила тісто, й спекла перед його очима, приготувавши млинці.
9 Потім взяла сковорідку й поставила її перед Амноном; але він відмовився їсти, сказавши: Нехай вийдуть від мене всі! І всі вийшли від нього.
10 Тоді Амнон сказав до Тамари: Принеси їжу в кімнату, і я споживатиму з твоїх рук! Тамара взяла млинці, які спекла, й принесла своєму братові Амнону, в кімнату.
11 І коли вона подавала йому їсти, він вхопив її в обійми і сказав їй: Ходи й лягай зі мною, моя сестро!
12 Але вона йому відповіла: Ні, мій брате, не ганьби мене, адже такого не можна робити в Ізраїлі! Не чини такого божевілля!
13 Зрештою, куди я піду зі своїм безчестям? Так само й ти станеш, як один з негідників в Ізраїлі! Краще вже поговори з царем, а він мене тобі не відмовить!
14 Але він не захотів її слухати, а взяв силою і, зґвалтувавши, зганьбив її.
15 Після цього вона стала Амнону огидною, – він її дуже зненавидів, і ця його ненависть була сильнішою за те кохання, яке раніше відчував до неї. Тому сказав їй Амнон: Вставай і йди геть!
16 Але вона йому сказала: Ні, мій брате , адже коли ти проженеш мене, то це буде ще більший злочин, ніж той, який ти заподіяв мені! Але він не захотів навіть слухати її,
17 а покликав юнака, який йому прислугував, і наказав: Прожени її геть від мене, та замкни за нею двері!
18 На ній же був оздоблений прикрасами одяг , оскільки так одягалися цареві дочки за свого дівоцтва. Слуга Амнона вивів її геть і замкнув за нею двері.
19 Тамара посипала попелом свою голову, розірвала свій оздоблений одяг, і, вхопившись руками за свою голову, вона йшла й голосила.
20 Зустрівши сестру , її брат Авесалом запитав її: Чи часом не був з тобою твій брат Амнон? Тож тепер, моя сестро, мовчи, адже він – твій брат! Не бери цього так близько до серця! Отже, засмучена і самотня Тамара залишилась у домі свого брата Авесалома.
21 Дізнавшись про всі ці події, цар Давид дуже запалав гнівом .
22 Що ж до Авесалома, то він не розмовляв з Амноном ні про погане, ні про добре, оскільки Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив його сестру Тамару.
Авесалом вбиває Амнона
23 Так сталося, що через два роки, коли в Авесалома стригли овець у Баал-Хацорі, що неподалік наділу Єфрема, то Авесалом запросив усіх царських синів.
24 Авесалом також прийшов до царя, і сказав: Ось у твого слуги стрижуть овець, – тож, будь ласка, царю, завітай зі своєю свитою до твого слуги.
25 Але цар відповів Авесаломові: Ні, мій синку, ми не можемо всі піти, аби тебе не обтяжувати. І хоч той наполягав, проте Давид відмовився йти, і благословивши, відіслав його .
26 Тоді Авесалом сказав: Якщо вже так, то нехай піде з нами мій брат Амнон. А цар сказав йому: А для чого він має йти з тобою?
27 Але Авесалом наполягав на своєму, тому цар відпустив з ним Амнона та інших царських синів.
28 Авесалом наказав своїм слугам, говорячи: Вважайте, щойно Амнонові стане весело від вина, я скажу вам: Вбийте Амнона! Тоді ви вб’єте його! Не бійтесь, адже це мій вам наказ. Будьте відважними і покажіть себе синами хоробрих!
29 Тож слуги Авесалома вчинили з Амноном так, як наказав Авесалом. Після цього всі інші царські сини підхопились, сіли кожен на свого осла, та з поспіхом повтікали.
30 Але сталося так, що поки вони були ще в дорозі, Давидові сказали, що Авесалом повбивав усіх царських синів, не залишивши живим жодного.
31 Тому цар устав, розірвав свій одяг та впав на землю; так само й усі його слуги, також у розірваних одежах стояли навколо нього.
32 Але Йонадав, син Давидового брата Шіми, сказав: Нехай мій володар не вважає, що загинули всі юнаки, царські сини, тому що вбитий лише Амнон! Адже Авесалом прийняв таке рішення ще в той день, коли Амнон збезчестив його сестру Тамару.
33 Тож нехай мій володар, цар не бере так близько до серця отриманої вістки, вважаючи, що загинули всі царські сини, – бо, найімовірніше, загинув тільки Амнон.
Авесалом тікає до Гессуру
34 Тим часом Авесалом утік. Слуга, що стояв на варті, підвівши свої очі, побачив багато людей, котрі рухались дорогою, спускаючись по схилу гори.
35 Тоді Йонадав промовив до царя: От і повертаються царські сини, – як говорив я, твій слуга, саме так і є .
36 Щойно він закінчив говорити, якраз прибули царські сини, котрі плакали та голосили. Голосно заридав разом з усіма своїми слугами і сам цар.
37 Утікши, Авесалом прибув до гессурського царя Талмая, Аммігудового сина. Давид же оплакував свого сина щодня.
38 Втікши, Авесалом прибув до Гессуру й перебував там три роки.
39 За той час цар Давид перестав гніватись на Авесалома, оскільки затих біль втрати сина Амнона.