Вирішальний бій. Авесаломова смерть
1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: “Конче піду також і я з вами!”
3 Та народ сказав: “Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста”.
4 І сказав до них цар: “Що буде добре в очах ваших, зроблю”. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: “Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом!” А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.
6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, — полягло двадцять тисяч!
8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.
9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг…
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: “Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі”.
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: “Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса”.
12 І сказав той чоловік до Йоава: “А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!
13 Або коли б я допустився в душі своїй неправди, — а всяка річ не затаїться перед царем! — то й ти став би проти мене”.
14 І сказав Йоав: “Не буду отак зволікати з тобою!” І він узяв три стріли в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба…
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його…
16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.
17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам’ятника, що в царській долині, бо він казав: “Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє”. І він назвав пам’ятникові ім’я на своє ім’я. І звалось його: Яд‑Авесалом , і так зветься він аж до цього дня.
Вісники про Авесаломову смерть
19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: “Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів”.
20 І сказав йому Йоав: “Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер”.
21 І сказав Йоав до кушита : “Іди, донеси цареві, що ти бачив”. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.
22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: “А нехай буде, що буде ! Побіжу й я за кушитом!” Йоав же відказав: “Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?”
23 “А нехай буде, що буде , — побіжу!” І той сказав йому: “Біжи!” І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами, на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самітний чоловік.
25 І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: “Якщо він сам, — вістка в устах його!” А чоловік усе йшов та зближався.
26 І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: “Ось біжить самітний чоловік”. А цар сказав: “І цей зі звісткою!”
27 І сказав вартівник: “Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина”. А цар сказав: “То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою”.
28 І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: “Мир!” І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: “Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!”
29 А цар сказав: “Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?” І сказав Ахімаац: “Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене , твойого раба, та я не знаю, що то”…
30 І сказав цар: “Відійди набік, стань отут”. І той відійшов набік та й став.
31 Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: “Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе”.
32 І сказав цар до кушита: “Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?” І сказав кушит: “Нехай станеться, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!”…
Прибічники Давида перемагають бунтівне Ізраїльське військо
1 Давид оглянув військо, що було з ним, і призначив над ними тисячників і сотників.
2 Третину війська Давид віддав під командування Йоава, другу третину – під командування Авішая, Церуїного сина, брата Йоава, й третю частину – під командування ґіттійця Іттая. Звертаючись до війська, цар сказав: Я, безумовно, також піду з вами!
3 Але озброєний народ сказав: Ти не повинен йти! Адже навіть як би ми були змушені втікати, ніхто не зверне на це уваги; і хоч би половина з нас полягла, ніхто не візьме того близько до серця, але тепер ти один вартий десяти тисяч нас! Тому найкраще, щоб ти допомагав нам з міста.
4 Тоді цар їм відповів: Що ви вважаєте за краще, те я зроблю. Отже, цар став при брамі, а все військо проходило сотнями й тисячами.
5 Цар віддав такий наказ Йоаву, Авішаю та Іттаю, говорячи: заради мене, збережіть мого юнака Авесалома! Весь народ також чув наказ царя воєначальникам війська щодо Авесалома.
6 Коли ж військо вирушило на поле бою, назустріч Ізраїлю, запекла битва розгорілась в Єфремовому лісі.
7 Там бунтівне Ізраїльське військо було повністю розгромлене прибічниками Давида. Того дня відбулось велике побоїще, – полягло двадцять тисяч чоловік .
8 Звідти битва поширилась на всю ту околицю, проте ліс у той день знищив більше озброєного народу, ніж полягло від меча.
Загибель Авесалома
9 Так сталося, що Авесалом натрапив на воїнів Давида випадково. Авесалом їхав верхи на мулі, й коли мул вбіг під густе галуззя великого дуба, то волосся голови Авесалома зачепилося за гілляку дуба. Мул вирвався з-під нього, тоді як він повис між небом і землею.
10 Один з воїнів це побачив і повідомив Йоаву, говорячи: Я бачив Авесалома, який висить на дубі!
11 А Йоав сказав чоловікові, який йому про це повідомив: Якщо ти це бачив, то чому ти його там на місці не прикінчив? Я дав би тобі за це десять срібняків і один пояс!
12 Але той чоловік сказав Йоаву: Навіть якби ти відважив мені в руки тисячу срібняків, то і тоді я не підняв би своєї руки на царського сина, оскільки я чув власними вухами, як цар наказував тобі, Авішаю та Іттаю, говорячи: Вважайте, збережіть мого юнака Авесалома!
13 Тому якби я припустився такого злочину, – то оскільки жодна справа не залишається таємною для царя, – ти сам був би проти мене.
14 У відповідь Йоав сказав: Нема що з тобою гаяти час! Тож він узяв у свої руки три стріли, й ввігнав їх у серце Авесалома, коли той висів ще живим поміж гіллям дуба.
15 Йоава оточили десять воїнів, його зброєносців, накинулись на Авесалома й прикінчили його.
16 Після цього Йоав засурмив у сурму (ріг ), і військо повернулось з погоні за Ізраїлем, таким чином Йоав стримав воїнів від подальшого переслідування .
17 Потім вони взяли тіло Авесалома, й кинули його в глибоку яму у лісі, та накидали на нього дуже велику купу каміння. Що ж до його прибічників, Ізраїльтян, то вони розбіглись, – кожен до своєї домівки.
18 Авесалом ще за свого життя вирішив поставити собі пам’ятний стовп, який стоїть у Царській долині, оскільки вважав: У мене немає сина, який зберіг би пам’ять мого імені. Тому він назвав той стовп своїм іменем. Він називається Каменем Авесалома й до сьогодні.
Звістка про загибель Авесалома
19 Ахімаас, син Садока, сказав: Дозвольте, я побіжу і повідомлю цареві, який справжній вирок виніс Господь щодо його ворогів!
20 Але Йоав сказав йому: Ти сьогодні не будеш людиною доброї вістки! Іншого дня, а не сьогодні ти занесеш добру вістку, адже мертвий царський син!
21 Тож Йоав наказав одному кушійцю: Іди, та розкажи цареві все, що ти бачив! Отже, кушієць поклонився Йоаву, й побіг.
22 Але Ахімаас, син Садока, наполягав на своєму й сказав Йоаву: Що би не сталось, дозволь мені бігти за кушійцем! Але Йоав відповів: Навіщо тобі бігти, мій сину, адже доброї вістки немає.
23 Як вже буде, – далі наполягав той, – але я все ж побіжу! І Йоав йому відповів: Тоді біжи! Тож Ахімаас побіг дорогою рівнини й випередив кушійця.
24 Давид у той час сидів між двома брамами, внутрішньою та зовнішньою . Вартовий же ходив по даху брами і по стіні. Підвівши свої очі, він побачив якогось одинокого чоловіка, який швидко рухався.
25 Тож вартовий загукав, повідомляючи про це цареві. Якщо він один, – сказав цар, – то він несе добру вістку! Але, поки той наближався,
26 вартовий побачив іншого чоловіка, який також біг, тому вартовий знову заволав у бік брами, сказавши: Ось біжить ще один чоловік, зовсім один! Цар відповів: Цей також добрий вісник!
27 Тоді вартовий додав: Як мені здається, першим біжить Ахімаас, син Садока. Цар же сказав: Це – чудова людина, й приходить переважно з доброю звісткою.
28 Ахімаас голосно вигукнув до царя: Мир! І, впавши долілиць перед царем, він сказав: Благословенний Господь, твій Бог, Який видав мужів, котрі підняли свою руку на мого володаря, царя!
29 Тоді цар запитав: Чи все гаразд з юнаком Авесаломом? Ахімаас відповів: Я тільки бачив якесь велике збентеження, коли царський слуга Йоав посилав твого слугу, але я не знаю, що там сталось…
30 Тоді цар сказав: Відійди й стань отут! І коли він відійшов, і став збоку,
31 увійшов кушієць. Кушієць сказав: Нехай мій володар, цар почує добру вістку про те, що сьогодні Господь виявив справедливість стосовно всіх, котрі повстали проти тебе!
32 І запитав цар кушійця: Чи все гаразд з юнаком Авесаломом? А кушієць відповів: Нехай те, що сталось з тим юнаком, станеться з усіма ворогами мого володаря, царя, та з усіма, котрі вороже повстали проти тебе!