Божа обітниця Давидові
1 І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо,
2 то цар сказав до пророка Натана: “Подивися, — я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою!”
3 І сказав Натан до царя: “Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою”.
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи:
5 “Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування?
6 Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі.
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому?
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з‑перед тебе, і зробив тобі велике ім’я, як ім’я великих на землі.
10 І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим.
11 А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об’являє тобі, що Господь побудує тобі дім.
12 Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.
13 Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки.
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою , то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів.
15 Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед тобою.
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!”
17 Як усі ці слова, як усе це видіння, — так говорив Натан до Давида.
Давидова молитва
18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем, та й сказав: “Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди?
19 Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже!
20 І що ще більше говоритиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба, Господи Боже!
21 Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність, звіщаючи це Своєму рабові.
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого , як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми ушима.
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, — і щоб учинити вам цю величність, — та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його?
24 І Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за народ аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога.
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив!
26 Нехай буде великим Ім’я Твоє аж навіки, щоб говорити: Господь Саваот — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм!
27 Бо Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, об’явив Своєму рабові, говорячи: Збудую тобі дім, тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою!
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро.
29 А тепер зволь поблагословити дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це , і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого!”
Божа обітниця Давидові
1 Якось, коли цар оселився у власному палаці, й Господь дав йому відпочинок від усіх його довколишніх ворогів, то
2 цар сказав до пророка Натана: Дивись, я мешкаю в кедровому палаці, а Божий Ковчег знаходиться посеред Намету…
3 Тоді Натан відповів цареві: Все, що маєш на серці, роби, адже Господь з тобою!
4 Але сталося так, що тієї ночі до Натана звернувся Господь з такими словами:
5 Йди та перекажи Моєму слузі Давидові, що говорить Господь: Хіба це ти мав би збудувати Мені Храм, аби Я там перебував?
6 Адже Я не мешкав у Храмі з того часу, як вивів Я Ізраїльських дітей з Єгипту, й до сьогодні, але Я мандрував, перебуваючи в Наметі.
7 Протягом усього часу, коли Я подорожував разом з усіма Ізраїлевими нащадками, хіба Я питав хоча б одного з провідників племен Ізраїлю, котрим Я доручав пасти Мій народ Ізраїль, говорячи: Чому це ви не спорудите Мені кедрового Дому?
8 А тепер скажи Моєму слузі Давидові: Так говорить Господь Саваот! Я взяв тебе з пасовиська від отар, щоб ти був провідником Мого народу Ізраїлю.
9 Я був з тобою скрізь, куди ти ходив; Я нищив перед тобою усіх твоїх ворогів, і Я учинив славетним твоє ім’я, на рівні великих імен на землі.
10 Я визначу місце Моєму народові Ізраїлю; наче сад, насаджу його, аби він там безпечно мешкав, так що ніхто більше не турбуватиме його, а злочинці надалі не гнобитимуть його, як було раніше, –
11 у ті часи, коли Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем. Я дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. Господь провіщає тобі, що саме Господь збудує тобі дім.
12 А коли сповняться твої дні, й ти спочинеш разом зі своїми батьками, то Я підійму після тебе твого нащадка, який походитиме з твого лона, й закріплю його царство.
13 Він збудує Храм для Мого Імені, а Я зміцню престол його царства навіки.
14 Я буду йому Отцем, а він буде Мені сином; а якщо він провиниться, то покараю його лозиною, як заведено серед людей, або стусанами людських дітей,
15 але Свого милосердя не відійму від нього, як Я відняв його від Саула, якого Я відкинув перед тобою.
16 А твій рід, і твоє царство буде непорушним переді Мною навіки; твій престол стоятиме вічно.
17 Коли Натан переказав Давидові докладно всі почуті ним слова у своєму видінні,
Молитва Давида
18 то цар Давид пішов, сів перед Господом, і сказав: Хто я такий, мій Владико Господи, і що таке мій рід, що Ти провадив мене аж досі?
19 Але й цього видалось у твоїх очах, мій Владико Господи, замало; адже Ти простягнув також Свої обітниці на дім (рід ) Свого слуги в далекому майбутньому. Такий у Тебе, мій Владико Господи, задум щодо людини!
20 То що міг би ще додати слуга Давид, адже Ти краще знаєш Свого слугу, мій Владико Господи!
21 Ти вчинив за Своїм словом, і за бажанням Свого серця Ти відкрив усю цю велич Твоєму слузі.
22 Дійсно, Ти величний, мій Владико Господи, адже більше немає такого, як Ти, бо немає Бога, окрім Тебе, серед усіх, про кого ми чули власними вухами!
23 Хіба є якийсь інший народ на землі такий, як Твій народ, Ізраїль, – єдиний народ , до якого прийшов Бог, аби його викупити Собі, як народ, й прославити тим Своє Ім’я. Ти учинив задля Свого краю величні та страшні речі, прогнавши інші народи з їхніми богами з-перед Твого народу, котрий Ти Собі викупив (визволив ) з Єгипту.
24 Ти Собі визначив Свій народ Ізраїль, як Твій народ навіки, і Ти, Господи, є їхнім Богом!
25 Тепер же, Господи Боже, затверди навіки слово, яке Ти сказав про Свого слугу та про його рід (дім ), і зроби, як Ти сказав!
26 Нехай Твоє Ім’я буде великим повіки, щоб говорили: Господь Саваот – Бог над Ізраїлем! А рід (дім ) Твого слуги Давида буде твердо стояти перед Тобою.
27 Оскільки Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, дозволив почути Твоєму слузі, мовляв: Збудую тобі дім, тому Твій слуга набрався сміливості, й звернувся до Тебе з цією молитвою.
28 Отже, мій Владико Господи, Ти є Бог, і Твої слова – істина! Ти все це сказав Своєму слузі йому на добро.
29 Тепер же, за Своїм благоволінням, почни благословляти дім (рід ) Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою! Адже Ти, мій Владико Господи, сказав це, і якщо Ти благословиш, то буде благословенним дім Твого слуги повіки!